Проблема економії часу після завершення первинної мехінізіції і досвід її вирішення
Після завершення первинної механізації умови отримання економії часу ускладнились.
Виробництво сьогодні значно більш диверсифіковане, ніж в період первинної механізації: в ньому набагато більше галузей, видів виробництва, надзвичайно різноманітні засоби виробництва. Змінилися потреби населення, вони сьогодні значно більш різноманітні, і це також сприяло диверсифікації виробництва.
Отримувати економію часу за рахунок простого тиражування техніки, як в 30-50-ті роки, сьогодні не вдасться. Окремі види верстатів, машин, технологій в країні використовує щонайбільше кілька десятків тисяч робітників. За цих умов навіть видатний винахід, який підвищує продуктивність праці 100 тис. робітників вдесятеро, суттєво не вплине на розвиток економіки. Він дозволить вивільнити 90 тис. робітників, за рахунок чого загальний обсяг виробництва зросте на якусь частку відсотка.
Для того щоб досягти значного зростання виробництва, продуктивність суспільної праці треба підвищувати де тільки це можливо, вдосконалювати виробництво якнайширшим фронтом, при активній участі в цій справі можливо більшої кількості робітників. Як цього досягти? Як вирішують цю проблему країни, де первинну механізацію виробництва завершили на 15-20 років раніше нас і де раніше ніж у нас виникла дана проблема?
1.Посилюється залежність заробітків робітників від кінцевих наслідків діяльності підприємств та їх підрозділів з таким розрахунком, щоб певну частину ефекту від вдосконалення виробництва отримували ті, хто його забезпечив.
Все більшу частину заробітків робітники отримують як дивіденди по акціях, премії по наслідках господарювання. В Японії нерідко на протязі року робітник отримує 20-50% річного заробітку, решту – 50-80% - по завершенні року, залежно від кінцевих наслідків господарювання. В США і десятках інших країн посиленню зв’язків заробітків робітників від кінцевих наслідків діяльності сприяє розвиток “робітничого капіталізму”, передача робітникам у власність заводів і фабрик.
В останні десятиріччя широкого розвитку на Заході набувають венчур та лізінг. Венчур (ризикове підприємництво) ставить заробітки членів венчурного колективу в пряму залежність від успіху їх роботи по створенню певного приладу, механізму, товару. Значну частину свого заробітку члени венчурного колективу отримують тільки після того, як буде організовано виробництво товару чи буде продано ліцензію на його виробництво.
Лізінг (оренда обладнання) теж відрізняється сильним зв’язком заробітку орендарів з кінцевими наслідками діяльності. Заробітки тут формуються за залишковим принципом: орендарі отримують свою частку продукту після того як будуть компенсовані всі витрати, здійсненні всі виплати.
Посилення зв’язку заробітку робітників з кінцевими наслідками діяльності підприємств вимагають також зміни в змісті праці. Раніше робітники були зайняті переважно фізичною працею, наслідки якої легко було виміряти кількістю кубометрів, виробів та їх якістю. Сьогодні робітники все частіше керують виробничими процесами, автоматизованими виробництвами. Їх внесок в підвищення загального добробуту визначається якістю прийнятих ними рішень і знаходить своє відображення в кінцевих наслідках діяльності виробничого колективу.
Основні резерви економії часу знаходяться сьогодні на діючих підприємствах. Її можна отримати за рахунок реконструкції виробництва, кращого використання засобів виробництва, оптимізації строків служби засобів праці, співвідношення їх і робочої сили, раціоналізаторської діяльності робітників, заміни старої техніки новою, включення підприємств в міжнародний поділ праці та ін.
Вдосконалення виробництва за рахунок перелічених вище заходів вимагає з боку колективів підприємств значних зусиль і певних втрат. Тому повинна існувати значна матеріальна зацікавленість робітників в досягненні кращих кінцевих наслідків діяльності підприємства: не лише в особистому виробітку, але й в економії засобів праці, раціоналізації виробництва, в пошуку і застосуванні нової техніки і технології.
2. Розширюється самостійність підприємств та їх підрозділів. Відбувається дерегулювання економіки, посилюється конкуренція. Підприємства, на яких створена сильна матеріальна зацікавленість у вдосконаленні виробництва, повинні отримати можливості для проведення такого вдосконалення.