Зайнятість населення та охорона праці

План

1.Суть зайнятості і безробіття

2.Формування ринку праці в Україні

3.Основні принципи, методи та інструменти регулювання ринку праці та зайнятості населення

4.Державне управління охороною праці

1. СУТЬ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ

Студенти мають знати сутність термінів «зайнятість» і «безробіття».

Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для виконання роботи у будь-якій галузі економіки. До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років за винятком непрацюючих інвалідів праці й війни I та II груп і непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 45—54 років); б) населення старше і молодше від працездатного віку, яке зайнято в народному господарстві.

Працездатне населення — це сукупність людей переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі.

Працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно пасивне.

До економічно активного населення відноситься та частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток. Економічно активне населення — це:

особи найманої праці;

самостійні робітники;

неоплачувані члени сім’ї;

особи, що тимчасово не працюють з об’єктивних причин (хвороба, відпустка);

особи, що поєднують навчання з працею в умовах неповного робочого часу;

учні та особи, що проходять перепідготовку.

Економічно пасивне населення — ті, хто не входять до згаданих категорій, незалежно від віку і статті.

Усіх працездатних поділяють на зайняте населення та безробітних.

Зайнятість населення — це чисельність осіб, які виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату (чи дохід «працюючи на себе»).

Зайнятість — це забезпеченість працездатного населення робочими місцями, його участь у суспільнокорисній діяльності по створенню суспільного продукту.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана з задоволенням особистих та суспільних потреб, що приносять їм дохід у грошовій чи іншій формі.