Державне регулювання інвестиційної діяльності та гарантії захисту інвестицій

• Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів цієї Республіки;

• місцевими державними адміністраціями;

• органами місцевого самоврядування;

• спеціально уповноваженими на це державними органами: Державним комітетом з будівництва та архітектури – у сфері будівництва; Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку – у сфері інвестування в цінні папери; Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами – при інвестуванні в об'єкти приватизації; Міністерством економіки – щодо реєстрації промислово-фінансових груп (далі ПФГ) та іншими міністерствами й відомствами.

4. Гарантії захисту інвестицій

Вкладення інвестицій здійснюється з метою отримання прибутку чи досягнення іншого соціального ефекту й тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється на власний ризик і під власну відповідальність підприємця, з метою отримання ним прибутку.

Отже, інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для інвестора. Тому обсяг інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх (іноземних) значною мірою залежить від ефективності правових гарантій для інвестора, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України, положення яких трансформовані у національне законодавство.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Усім інвесторам (в т. ч. іноземним) забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації

Правові гарантії захисту інвестиції, в т. ч. іноземних, поділяються на:1) гарантії від зміни законодавства. Ці гарантії означають, що у разі погіршення умов інвестування проти умов укладених інвестиційних договорів на весь строк дії договору зберігають силу договірні умови (ч. 1 ст. 18 Закону “Про інвестиційну діяльність”); Закон “Про режим іноземного інвестування” (ст. 8) гарантує іноземному інвестору у разі погіршення умов інвестування застосування до іноземних інвестицій норм законодавства, що було чинним на момент вкладення інвестицій;

2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів і посадових осіб. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону “Про інвестиційну діяльність” і ст. 9 Закону “Про режим іноземного інвестування” інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані, до них також не можуть застосовуватися заходи, тотожні за наслідками.

Закон “Про інвестиційну діяльність” (ч. 2 ст. 18) і ст. 9 Закону “Про режим іноземного інвестування” забороняє державним органам поза межами їхньої компетенції втручатися в інвестиційну діяльність;

3) гарантії відшкодування збитків інвесторам. У разі порушення державними або іншими органами прав інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності, завдані цим збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі названими органами (ч. 2 ст. 18 Закону “Про інвестиційну діяльність”, ст. 10 Закону “Про режим іноземного інвестування”).

4) гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності передбачають:

а) заборону примусового припинення чи зупинення інвестиційної діяльності, крім визначених законом випадків і причин;

б) гарантування інвестору: права приймати рішення про припинення інвестицій (з відшкодуванням іншим учасникам інвестиційної діяльності втрат від цього) права на повернення вкладених коштів і отриманого від цього прибутку передбаченими законом способами, а щодо іноземних інвестицій – закріплення за іноземним інвестором права на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті іноземного інвестування в сумі фактичного внеску, але з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестицій (ст. 21 Закону “Про інвестиційну діяльність”, ст. 11 Закону “Про режим іноземного інвестування”);