Глава держави в зарубіжних країнах
Глава держави в зарубіжних країнах
План лекції.
Статус глави держави.
Компетенція глави держави.
1. Глава держави - це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функції представництва самої держави в цілому.
Статус монарха характеризується насамперед тим, що він владрює за власним правом. Його влада є непохідною від волевиявлення іншого державного органу або виборчого корпусу. Монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глави держави або як формального глави виконавчої влади. Він діє за порадою своїх міністрів, які і несуть відповідальність. Він не може бути звинувачений за порушення норм права і є непідсудним. Посягання на його особу відноситься до тяжких злочинів.
Порядок престолонаслідування визначається конституціями. В країнах з парламентарно-монархічною формою правління прийняті три системи престолонаслідуваня: салічна (Бельгія, Норвегія, Японія), кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Швеція), австрійська (Нідерланди).
За салічною системою наслідування престолу здійснюється чоловіками за правом первородства. Кастильська система віддає перевагу чоловікам, хоч визнає право престолонаслідування і за жінками. Австрійська система зумовлює наявність такого права у жінок в тому випадку, коли відсутні законні претенденти на престол у чоловічої статі.
На відміну від монарха, главу держави в республіці - президента - обирають. У президентських республіках і країнах із змішаною республіканською формою правління главу держави обирають шляхом проведення загальних виборів, які мають прямий характер.
Громадяни США обирають безпосередньо так званих вибірників. Вибірники утворюють колегію, яка обирає президента. Кожний штат США має у колегії вибірників стільки місць, скільки від нього обирається конгресменів і сенаторів. Політичні партії висувають у кожному штаті свій список вибірників, який має підтримати відповідного кандидата у президенти. Громадяни, голосуючи за одного з кандидатів у президенти, фактично голосують за увесь список вибірників, що підтримують його і кандидата у віце-президенти. Список вибірників, за який було подано найбільшу кількість голосів у конкретному штаті, вважається обраним. Зі штатів завірені результати голосування вибірників надсилаються голові сенату федерального конгресу, який оголошує їх на спільному засіданні палати. Після цього проводиться офіційне підрахування всіх голосів вибірників. Обраним вважається той кандидат у президенти, хто одержав абсолютну більшість голосів вибірників.
У парламентарних республіках глава держави обирається шляхом проведення непрямих виборів, які звичайно мають багатоступінчастий характер. Для обрання президента парламеном або спеціальною колегією в першому турі голосуванні потрібна кваліфікована (2/3 або 3/5) більшість їх складу, а за її відсутністю - абсолютна більшість у другому чи подальших турах. Для обрання на пост президента встановлюється віковий ценз. Строк повноважень президентів встановлюється від 4 до 7 років.
Пост президента стає вакантним після закінчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково вакантним цей пост може стати внаслідок смерті, недієздатності або добровільної відставки президента, а також усунення його з поста через притягнення до відповідальності в порядку імпічменту. Порядок дострокового усунення президента можливий також на основі результатів референдума.
2. У президентських республіках глава держави одержує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними владними повноваженнями. У парламентарних республіках глава держави отримує мангдат від парламенту і його влада є похідною. Він звичайно не має істотних владних повноважень і реалізує свою компетенцію у взаємодії з урядом. У більшості країн із змішаною республіканською і парламентарними формами правління глави держав формально відокремлені від виконавчої влади. Реалізація повноважень глав держав зумовлена волевиявленням інших органів. В таких країнах важливим засобом забезпечення главою держави своєї компетенції є контрасигнування - скріплення підписом глави уряду та (або) окремого міністра рішення, прийнятого главою держави. Без такого підпису рішення недійсне.