Методи державного регулювання

Методи державного регулювання

Система методів ДРЕ

Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до вибору засобів та методів впливу держави на суб'єктів економіч¬них відносин. Регулюванню підлягають складні процеси життєдіяль¬ності суспільства, на які нездатні ефективно впливати окремі важелі або будь-які вибіркові, незбалансовані їх комбінації. Результатив¬ність державного регулювання зростає, якщо ці важелі застосовую¬ться не випадково чи під тиском груп спеціальних інтересів і кон'юнктури, а системно, виходячи з довгострокових цілей і поточ¬них завдань соціально-економічного розвитку.

Системний підхід передбачає інтеграцію в цілісну систему, по-перше, елементів, що формують стратегію соціально-економічного розвитку, по-друге, елементів, що утворюють підсистему регуляторів.

Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану об'єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макро¬економічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найбільш актуальних соціально-економічних проблем і заходів для розв'язання цих проблем).

Стратегічні орієнтири й конкретні умови соціально-еконо¬мічного розвитку, пов'язані зі змінами кон'юнктури на ринку, обумовлюють використання цілого арсеналу методів ДРЕ.

Методи державного регулювання економіки - це способи впли¬ву держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефек¬тивного функціонування відповідно до напрямків державної еко¬номічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукуп¬ності інструментів (регуляторів, важелів).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ по¬діляють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. За¬лежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.

Прямі та непрямі методи ДРЕ

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допо¬могою інструментів адміністративно-правового характеру, які рег¬ламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сек¬тору економіки та ін.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструмен¬тами прямого державного регулювання є: нормативно-право¬ві акти, макроекономічні плани та цільові комплексні прог¬рами, державні замовлення, централізовано встановлені ці¬ни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

Методи непрямого регулювання - це методи, які регламен¬тують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, че¬рез створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулю¬вання - це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в жит¬тя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті моти¬вація - це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фі¬скальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, аморти¬заційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.

Правове регулювання економіки