Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності
Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності
Залежно від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності) використовуються опції державного регулювання.
Відомо, що в розвинених країнах існує добре відпрацьована законодавча система її приватних інвесторів, що, в свою чергу, стимулює трансформацію інформації про конкретні компанії у вартість їх акцій, і це призводить до того, що ціни на них змінюються вільно.
У країнах із перехідною економікою ситуація дещо інша. Саме проблема недостатнього дія законодавчого захисту приватних Інвесторів може служити ще одним поясненням взаємопов'язаного руху котировок на фондовому ринку. Цей висновок збільшує достовірність того, що неефективна політична та законодавча системи можуть зробити збір та аналіз і інформації про конкретні компанії відносно незначним для прийняття рішення про Інвестування в їх акції.[1, c.35-37]
Створення фондових ринків у країнах із перехідною економікою не гарантує більш ефективного розподілу капіталу між фірмами. Отже, фондовий ринок може забезпечити необхідний рух капіталу до конкретних ефективних фірм, але лише в тих країнах, уряд яких незначною мірою корумпований, а законодавчі системи надійно захищають права власності приватних акціонерів.
Практика надання економічно необґрунтованих податкових пільг (найбільш яскраво проявляється в кількості створених вільних економічних зон пріоритетних галузях та конкретних підприємствах не сприяє ефективності Інвестицій.
Недостатність коштів призводить до ручного управління державними фінансами, не дозволяє планувати і підтримувати навіть середньострокові пріоритети бюджетної та економічної політики.
За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих центральних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.
Із розвитком ринкової економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть звужуватися що дозволить більше уваги зосередити на методах опосередкованого впливу які держава реалізує через свої інститути як учасник інвестиційного процесу.
Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:
- державне кредитування;
- державні позики;
- роздержавлення та приватизація;
- податкове регулювання;
- амортизаційна політика;
- державний лізинг:
- ліцензування і квотування;
- антимонопольні заходи;
- стандартизація.
Бюджетні важелі — це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не можуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього — стимулювання інвестицій взагалі. Навіть система соціальних бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвестиції в державний сектор) впливає на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету одержують люди, які мають ві¬рнику споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції.[1, c.138].