Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

План.

1.Зовнішньоекономічна діяльність як об”єкт макроекономічного регулювання.

2.Стратегія розвитку зовнішньоекономічної політики України.

3.Методи прямого та непрямого впливу держави на розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

1.

Зовнішньоекономічні відносини України із зарубіжними держава¬ми здійснюються на основі взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання принципів міжнародного права.

У зовнішньоекономічній діяльності можна виділити такі основні напрями: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні відносини, техніко-еко¬номічні зв'язки, транспортні і науково-технічні. Перелічені напрями діяльності здійснює ряд організаційних структур управління, які об'єдналися у зовнішньоекономічний комплекс.

Функції вищих органів управління зосереджені у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків України, Державному митному комітеті і Державному експертно-імпортному банку України. Разом з Міністерством економіки України, Національним банком вони здійснюють функції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні.

Підприємства і організації як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють розвиток прямих зв'язків з підприємствами і організаціями інших країн, укладення господарських договорів і контр¬актів з розвитку виробничої і науково-технічної кооперації та інші форми зв'язків з партнерами зарубіжних країн.

Ефективність зовнішньоекономічних відносин знаходить безпосередній вираз у балансах міжнародних розрахунків:

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових зобов”язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу.

А) Платіжний баланс– який включає в себе три основні розділи:

торговий баланс – це різниця вартості експорту і імпорту, або так званий чистий експорт.

баланс послуг та некомерційних платежів(“невидимі операції”) – включає платежі та надходження від транспорту, страхування, зв”язку, туризму, споживчі перекази грошових коштів(зарплата, спадщина, пенсії).

баланс руху капіталів та кредитів – показує надходження закордонних інвестицій та позик , а також надання крадитів та здійснення капіталовкладень в інших країнах.

Б) Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов”язань країни по відношенню до інших країн на певну дату(наприклад: на початок року).

Відмінність платіжного балансу від розрахункового полягає в тому, що він характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягом вимог та зобов”язань.

В) Баланс міжнародної заборгованості країни – це сума боргових та майнових зобов”язань країни іноземним кредиторам, яку необхідно сплатити в установлений термін з виплатою відсотків.

2.