Органи фінансового контролю

Організація внутрішньогосподарського контролю від¬повідно до Закону України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із затвердженим пла¬ном працівники, зайняті управлінням, здійснюють систе-матичний та оперативний поточний контроль за виробни¬чою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За результатами контрольних перевірок ке¬рівництво підприємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Незважаючи на те, що сучасна модель і організація фінансового контролю наближається до загальноприйнятих у світовій практиці, проте не можна стверджувати, що вони оптимальні. Так, із переходом України на ринкові засади виникли окрім державного контролю ще й відомчий та контроль місцевих органів самоврядування. Однак всі ці ланки фінансового контролю дублюють одна іншу, тому необхідно у законодавчому аспекті раз і назавжди визначити компетенцію і сферу їх застосування.

Потребує вдосконалення організаційна структура фінансового контролю, яке, перш за все, повинне полягати у врівноваженні значимості усіх складових частин.

В даний час у державі особливо широко застосовується державний та муніципальний контроль, а незалежний контроль і контроль власника залишаються осторонь. Оскільки Україна прямує до ринкової економіки, то неминуче повинна відбутися повна децентралізація у сфері фінансового контролю.

Вже зроблені перші кроки щодо децентралізації, але ще необхідно:

–встановити у законодавчому порядку необхідність ведення “прозорого” контролю власника;

–підтримати розвиток аудиторської діяльності.

Щодо останньої, то фінансові органи держави повинні заохочувати суб’єктів господарської діяльності вести “приватний аудит” і зобов’язувати проводити періодично “аудит за законом”.

Не можна сказати, що аудиторська діяльність не закріплена законодавством держави. В Україні склалася ситуація, коли законодавство пішло вперед можливостей і рівня професійності аудиторів. Ніхто на себе не взяв обов’язку створити незалежний функціональний орган, який би об’єднував якомога більшу кількість сертифікованих аудиторів. Наприклад, в Росії діє Російська колегія аудиторів та Аудиторська Палата Російської федерації.

Хоча в нашій державі законодавством визначено Аудиторську Палату України, однак на практиці вона має обмежене застосування.

Отже, загалом шляхи покращення фінансового контролю в Україні можна систематизувати так:

–забезпечення органами фінансового контролю не лише контролюючої та попереджувальної функції, а й стимулюючої, бо суб’єкти господарської діяльності самі повинні бути зацікавлені у загальному добробуті держави;

–введення поряд із загальнодержавними органами також і децентралізовані, що дозволить максимально охопити всіх господарюючих суб’єктів;

–розвиток і стимулювання аудиторського контролю як специфічного контролю із кваліфікованими порадами для більш ефективного функціонування.

ВИСНОВКИ

Фінансовий контроль – одна з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за закономірністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави.