Поняття та види методiв державного управління
Такі універсальні методи, як переконання та примус, здавна привертають увагу вчених. Взаємодоповнюючи один одного, ці методи забезпечують належну поведінку учасників управлінських відносин. Вони взаємопов'язані, мають об'єктивний характер, між ними існує діалектична єдність, ступінь їх використання визначаєть¬ся рівнем розвитку суспільних відносин.
Адміністративні методи звичайно кваліфікуються як способи або засоби впливу на діяльність підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян шляхом прямого встановлення їх прав і обов'язків через систему наказів. Суб'єкт управління в межах своєї компетенції приймає управлінське рішення, юридичне обов'язкове для об'єкта управління. Такий прямий управлінський вплив вихо¬дить безпосередньо з владної природи управління — так реалізуєть¬ся виконавча влада. Без використання адміністративних методів не¬можливе досягнення мети впорядковуючого впливу на поведінку різних учасників управлінських суспільних відносин. Адміністративні методи використовуються поряд з економічними, які виступають способами чи засобами економічного або непрямого впливу з боку суб'єктів державно-управлінської діяльності на відповідні об'єкти управління через їх інтереси. Застосування економічних методів оз¬начає формування таких економічних умов і стимулів, які створюють у виконавців зацікавленість у кінцевих результатах праці. При цьому об'єкти управління не одержують обов'язкових вказівок, а мають змогу проявити ініціативу у виборі засобів діяльності для реалізації своїх матеріальних інтересів. Звичайно це зводиться до одержання податкових, майнових пільг, матеріального заохочення і т. ін.
Нагляд є необхідним пасивним методом управління. За його допомогою можна оцінити стан справ, але він не дає змоги суб'єк¬там, які його здійснюють, втручатися в діяльність відповідних орга¬нів, організацій та посадових осіб. Вплинути безпосередньо на стан справ шляхом активного втручання в діяльність підконтрольних суб'єктів дозволяє використання різних форм контролю.
Органи державного управління можуть впливати на об'єкти управління шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органу — наказ. Непрямий вплив — це створення умов зацікавленості у виконавців, надання їм можливості обрати варіант поведінки та ін.
Застосування методу регулювання означає встанов¬лення загальної політики та принципів щодо її реалізації через дер¬жавне фінансування, пільги тощо. Керівництво має за мету практичне втілення в життя загальної політики та принципів, здійс¬нення контролю за підпорядкованими об'єктами, розроблення на¬прямів їх діяльності. Систематичний, безпосередній вплив суб'єктів на об'єкти становить собою метод управління.
Проблема методів державно-управлінської діяльності, або адміністративно-правових методів, лежить в площині їх розумного по¬єднання з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних чинників, інших умов. Послідовне вирішення цього завдання залежить від темпів ро¬боти по упорядкуванню всієї системи державного управління відпо¬відно до мети політичного та економічного реформування суспіль¬ного життя.
У системі методів державного управління важливе місце посідає переконання — особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, щоб суб'єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорен¬ня велінням влади. Це означає впровадження дисциплінованості, ро¬зуміння того, що міцна громадська дисципліна і законність являють собою необхідну умову успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямо¬ваної на додержання правових вимог, почуття недопустимості їх пору¬шення, потреби активно боротися з правопорушеннями.
Таким чином, переконання — це система заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними та громадськи¬ми органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснюваль¬них та заохочувальних методів, спрямованих на формування у гро¬мадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів.Основними формами переконання, які застосовуються в держав¬ному управлінні, є: організація державних і громадських заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань (облік, контроль, прийняття необхідних документів, проведення семінарів, зборів тощо); виховання (економічне, правове, моральне та ін.), особистий приклад; роз'яснення завдань державного управління (усне чи через засоби масової інформації); інструктаж осіб підпорядкованого апа¬рату і громадськості з питань найбільш дійового виконання постав¬лених завдань; заохочення (моральне — подяка, нагородження по¬чесним знаком, присвоєння почесного звання і т. ін., матеріальне — грошові премії, путівки окремим особам або групі осіб); критика роботи і поведінки окремих осіб.
Останнім часом в Україні все більшого поширення набувають правові форми переконання, заходи заохочення, передбачені правом за зразкове виконання трудових, службових і громадських обов'язків. Зараз Урядом України розробляються юридичні акти, якими буде встановлено систему нагород та заохочень.