Державне регулювання

Перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки передбачає суттєве підвищення ролі місцевого оподаткування. За умов командної економіки, якій був притаманні високий ступінь централізації фінансових ресурсів, відсутня реальна самостійність місцевих бюджетів та значна їх залежність від державного, таке становище не викликало ніяких заперечень і розлядалось як нормальне явище. Відповідним було й ставлення до місцевого оподаткування, яке розглядалось як другорядне у порівнянні з загальнодержавним.

В УРСР напротязі 1924-1989 років перелік місцевих податків і зборів обмежувався кількісно та вони не відігравали суттєвої фіскальної ролі в забезпеченні фінансової бази регіонів, їх питома вага в доходах місцевих бюджетів тенденційно зменшувалася і в 1989 році досягла рівня – 2,2%

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено із складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.У Законі “Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування” передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори. Практика запровадження їх протягом 1991-1993 років пов’язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.

Законодавче врегулювання порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні, яке було проведене разом із прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, Закону України “Про систему оподаткування” та низки інших нормативних документів, створило необхідне правове поле для функціонування місцевого оподаткування, сприяло його становленню та зміцненню.

Так, 1992 році за рахунок місцевих податків і зборів формувалося лише 0,2 % доходів місцевих бюджетів України, а вже через рік після виходу Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” їх питома вага збільшилась до 1% сукупних доходів місцевих бюджетів.

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективне і вони не виконують свої функцій. Так, у 1994 році планувалося отримати від місцевих податків і зборів 10 трлн.крб., за планом трохи більше 2% доходів консолідованого бюджету України і 4,8% сукупних доходів місцевих бюджетів. Фактично ж було отримано 901,9 млрд.крб. доходів від місцевих податків і зборів, тобто 9% планової суми цих надходжень.Таким чином, реальні надходження від місцевих податків і зборів склали в консолідованому бюджеті 0,2%, а їхня частка в доходах місцевих бюджетів – 0,45%. Одна з причин зриву плану з місцевих податків і зборів полягала в тому, що більше 6 тис. місцевих рад у 1994 році не запровадили на своїй території таких податків.

У 1995 році було заплановано отримати 11 трлн. крб. місцевих податків і зборів, що становило 0,55% загальних доходів консолідованого бюджету України і 1,55% сукупних доходів місцевих бюджетів. За рік отримали 12,5 трлн.крб. місцевих податків і зборів.

У 1996 році було заплановано отримати 189,6 млн.грн. місцевих податків і зборів. Фактичні надходження склали 285,1 млн.грн. Це 0,95% доходів зведеного бюджету України і 2,4% сукупних доходів місцевих бюджетів. У 1997 році надходження від місцевих податків і зборів склали 360,4 млн.грн.

У 1998 році у місцеві бюджети надійшло 392,1 млн.грн. місцевих податків і зборів, що склало 2,0% доходів місцевих бюджетів.

За останні роки чітко визначилась позитивна тенденція щодо збільшення абсолютних надходжень місцевих податків і зборів в доходну частину місцевих бюджетів. Однак більш показовішими для аналізу є дані про відносні величини місцевих податків в доходах місцевих бюджетів.

Фіскальне значення місцевих податків і зборів по-різному проявляється у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів в регіональному розрізі. При середньому значенні по Україні – 2,0% від доходів місцевих бюджетів, місцеві податки і збори в доходах окремих адміністративно-територіальних одиниць були дещо вищими за питомою вагою у загальних надходженнях. Так, у Хмельницькій області у 1998 році місцеві податки і збори склали 3,2% від доходів місцевих бюджетів, в Одеській та Чернівецькій областях – по 2,9%, Запорізькій і Волинській областях – по 2,7%. В той же час, в Житомирській, Миколаївській та Тернопільській областях цей показник становив 1,3%, а в Закарпатській області – 1,2% (див.табл.1)