Правове регулювання в суспільстві
2.Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи) так і організації чи установи (юридичні особи).
Правові відносин завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначеністю взаємної поведінки його учасників, тобто взаємних прав та обов’язків. Відповідним права одного об’єкта правовідносин повинні строго відповідати обов’язки іншого суб’єкта цих відносин.
Правовідносини завжди виникають на основі об’єктивного права між суб’єктами права, тобто між фізичними чи юридичними особами. Що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.
Правовідносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Вони безпосередньо пов’язані з волею конкретної особи котра вступає в конкретне правове відношення з іншими суб’єктами або групою людей.
Правовідносини складаються із: суб’єктів права. Тобто учасників право відношення; об’єкта правовідношення, тобто конкретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб’єкти вступають у правове відношення між собою: прав та обов’язків; юридичних фактів. Суб’єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов’язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов’язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначаються законом.
3. Законність — це стан суспільного життя, який характери¬зується неухильним дотриманням і виконанням законів всіма суб'єктами. Тоді як закон закріплює загальнообов'яз¬кові правила поведінки, законність «прокладає» шлях до повного і безперешкодного їх здійснення. Інакше кажучи, вона є неодмінною умовою реального втілення законів у життя. Отже, дотримання законів приводить до встановлення законності у суспільстві, а законність, в свою чергу, забезпечує їх реалі¬зацію.
Проте сама законність також потребує певних засобів, які могли б охороняти її від різних порушень, впроваджувати її у життя. Серед таких засобів важливе місце займають юри¬дичні гарантії законності — передбачені законодавством спеці¬альні засоби реалізації, охорони і відновлення законності.
Існує багато різноманітних юридичних гарантій. Назвемо головні з них.По-перше, законодавство. Воно є основою законності і вод¬ночас — її гарантією. Це пояснюється насамперед тим, що са¬ме в законодавстві закріплюється обов'язок усіх людей і орга¬нізацій, службових осіб і державних органів не порушувати законність; визначаються завдання і повноваження відповід¬них органів по охороні і забезпеченню законності тощо. Отже, законодавство є гарантією законності тому, що передбачає всі юридичні засоби реалізації, охорони і відновлення закон¬ності.
По-друге, діяльність судових органів. Виконуючи свою основну функцію — захист прав людини, суд стоїть на сторожі законності, а в разі порушення відновлює її.
По-третє, діяльність прокуратури, завданням якої є здій¬снення нагляду за дотриманням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, службовими особами, грома¬дянами та їх об'єднаннями.
По-четверте, діяльність інших правоохоронних органів, зокрема міліції, яка охороняє громадський порядок, веде бо¬ротьбу з правопорушеннями тощо.
4. Правоохоронні органи України — це державні органи, ос¬новною функцією яких є охорона законності, правопорядку, прав і свобод людини й громадянина, боротьба зі злочинністю. Вони поділяються на державні та недержавні. До державних правоохо¬ронних органів належать прокуратура, органи внутрішніх справ (міліція), Служба безпеки України, органи юстиції, митні органи та деякі інші. Перелік правоохоронних органів юридичне зазна-чений у ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.