Актуальні проблеми управління об'єктами державної власності в Україні
Державне управління характеризує стан суспільства, розвиток економічного життя та політичного устрою. Держава будучи найбільшим власником здійснює управління, об'єктами державної власності та регулювання процесів трансформації відносин власності в Україні. Державна власність забезпечує національну безпеку, досягнення загальнонаціональних цілей, задоволення суспільних інтересів та потреб. Державне управління в сфері відносин власності повинно здійснюватись з метою створення більш сприятливого середовища для функціонування та діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки та формування показників ефективності їх діяльності.
При виборі способу та напрямів удосконалення управління державною власністю слід звертати увагу на його мету та основні завдання. Ними можуть бути обрані наступні: забезпечення збереження об'єктів державної власності; раціональне та ефективне їх використання; нарощування обсягів необхідного державі майна; покращення технічного стану основних засобів.
Проблеми управління державною власністю в Україні досліджено в працях українських науковців В.Голикова, С.Дорогунцова, Г.Ключикова, О.Пасхавера, О.Процків, М.Чечетова.. Та нажаль дотепер залишилось недостатньо вивченим питання розробки показників оцінки ефективності використання об'єктів державної власності, що.
Зважаючи на те, що підприємства державного сектору економіки обмежені економічними та юридичними рамками, несуть значно вищий рівень соціального навантаження ніж підприємства недержавного сектору, мають мінімальну підприємницьку свободу, тому вони в ряді випадків виявляються неконкурентоздатними та менш ефективними порівняно з приватними.
За твердженням Малиновського В.Я. метою управління є організація спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, забезпечення координації взаємодії між ними, а його суттю - здійснення керуючого впливу на відповідні об'єкти [1,146].
В сучасних умовах питання управління об'єктами державної власності в України є досить актуальними, оскільки держава почала ідентифікувати себе не лише в якості власника майна але й як законотворця, регулятора, учасника, тобто суб'єкта, що визначає і нормативно закріплює правила поведінки всіх суб'єктів економічної діяльності та як учасника, що здійснює повноваження регулятора економічних відносин.
Держава виступаючи в якості суб'єкта управління надає державному управлінню власністю специфічних якостей, серед яких варто виділити наступні: системності - завдяки цій якості управління здійснюється скоординовано, цілеспрямовано, ефективно та постійно; верховенства - держава централізовано бере на себе зобов'язання здійснювати та координувати управління, з метою забезпечення суспільних інтересів; визначеності - межі розповсюдження державного управління можуть бути визначені, не лише як такі, що існують в рамках національної держави, а й ті, що виходять за її кордони та проявляються в зовнішній політиці даної держави.
Отже, процес управління державною власністю має бути спрямований на досягнення стратегічних і тактичних цілей розвитку національного господарства.
В якості стратегічних цілей можуть бути обрані наступні: зростання національного багатства; підвищення добробуту населення; підвищення рівня зайнятості населення; зниження темпів інфляції; залучення інвестиційних ресурсів; фінансове оздоровлення суб'єктів господарювання державної форми власності; покращення технічного стану основних засобів державних підприємств.
Тактика досягнення цих цілей полягає у використанні таких методів та засобів: регулювання співвідношення попиту і пропозиції; гармонізація виробництва й зайнятості; зниження розриву між доходами і видатками державного та місцевих бюджетів; покращення бізнес середовища, активізація ділової активності на території розміщення суб'єктів господарювання державної форми власності; наповнення та оптимізації грошових та фінансових потоків; розширення переліку учасників відносин власності.
Головним завданням управління об'єктами державної власності є сприяття науково-технічному прогресу шляхом використання передових технологій, що дає змогу створювати стратегічно-конкурентні переваги вітчизняних суб'єктів господарювання на світовому ринку. При цьому найбільш важливі завдання економічного розвитку визначаються особливостями поточного стану економіки.
При визначенні ефективності функціонування підприємств приватного сектору економіки використовують показник прибутковості, а для підприємств державного сектору може використовуватись система показників: економічних (зайнятість) та неекономічних (національна безпека)[2]. З метою забезпечення ефективного управління державною власністю держава повинна виконувати ряд умов, а саме: здійснювати управління та керування державними підприємствами з метою задоволення національних та суспіль них інтересів; виконувати роль регулятора макроекономічних процесів; здійснювати чіткий перерозподіл фінансових ресурсів та підвищувати рівень зайнятості населення.Формування новітніх схем управління державною власністю варто здійснювати виходячи з принципів ефективного менеджменту, використовуючи базові положення Цивільного і Господарського Кодексів України. Практична реалізація цих завдань повинна здійснити перевірку створюваних механізмів управління, що застосовується в межах єдиного замкнутого процесу управління