Вдосконалення міжбюджетних відносин у контексті адміністративно територіальної реформи

Співробітництво з ЄС посідає особливе місце у системі пріоритетів України у зовнішній політиці. Європейське спрямування нашої держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин.

Аби приєднатися до Європейського Союзу Україна повинна провести 31 реформу, включаючи реформу бюджетних відносин, яка є передумовою здійснення будь-яких економічних реформ. [7].

Одним з найактуальніших питань, що стосується міжбюджетних відносин в Україні, є удосконалення теоретико-методологічних засад поліпшення фінансового забезпечення регіонів та створення сприятливих умов для їх економічного зростання.

Теоретичні витоки природи, сутності та ролі фінансових засад місцевого самоврядування, фінансового вирівнювання а також формулювання принципів фіскального федералізму знаходимо у працях всесвітньо відомих економістів Дж. Стігліца, Р.Макгрейва. Питання формування місцевих бюджетів України та постсоціалістичних країн досліджувалися в працях українських вчених: І.Луніної, С.Слухая. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба у її подальшому дослідженні. Це зумовлено недостатнім теоретичним обґрунтуванням ролі механізму міжбюджетних трансфертів у процесі розвитку регіонів України.

У відповідності до Бюджетного кодексу [1], всі доходи і видатки місцевих бюджетів з позиції їхнього впливу на міжбюджетні відносини поділено на дві великі групи: 1)доходи (видатки), що враховуються та 2) доходи (видатки), що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Податки і збори, що входять до першої підгрупи утворюють так званий "кошик доходів" місцевого бюджету який є основою для кількісних розрахунків обсягу міжбюджетних трансфертів, а доходи другої групи є власними для відповідного бюджету. Таким чином, видаткові повноваження місцевих бюджетів, з огляду на зв'язок із міжбюджетними відносинами можна поділити на "власні" (не враховуються) і "делеговані" (враховуються). Такий підхід базується на нормах статті 98 Бюджетного кодексу та отримав назву „Формульного розрахунку". Обсяг дотації вирівнювання визначається як перевищення обсягу видатків, що враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування або над закріпленими доходами.

Однак, розглядаючи перерозподіл фінансових ресурсів, пов'язаних з фінансовим вирівнюванням, інтегрований в баланс доходів, видатків та фінансування місцевого бюджету, можна бачити дещо складнішу та неоднозначну модель, ніж запропонована нам, згідно алгоритму Формульного розрахунку.

У Вінницькій області налічується 701 місцевий бюджет сіл, селищ та міст районного значення, на території яких проживає 1 230 тис. чол. Характерною відмінністю Вінницької області є низька щільність населення, та, відповідно, значна кількість невеликих територіальних громад. Так в територіальних громадах населенням до 2 тис. чол. мешкає 623,8 тис. чол., або 51% населення вказаних громад, а кількість таких громад складає 576 або 82,2% причому фінансова самодостатність відсутня в територіальних громадах області населенням до 3-х тис. чол., навіть з урахуванням фінансового вирівнювання.

Таким чином, відсутність фінансової самодостатності невеликих територіальних громад призводить до погіршення якості суспільних послуг що ними надаються, а спрямування на виконання делегованих повноважень частини доходів 2-го кошику позбавляє такі місцеві бюджети фінансових ресурсів на виконання власних повноважень, саме за рахунок яких має здійснюватись не тільки розвиток, але й підтримка в належному стані інфраструктури місцевих громад. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад, шляхом проведення в Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад, що відповідає об'єктивним демографічним та міграційним процесам, які відбуваються в країні протягом останніх десятиріч.

Удосконалення системи формування міжбюджетних відносин відбуватиметься у контексті адміністративно-територіальної реформи.

На етапі до впровадження зазначеної реформи з метою підвищення ступінню ефективності функціонування бюджетної системи необхідним є посилення інституційної спроможності системи регулювання міжбюджетних відносин як вагомої складової інноваційного розвитку територій.