Особливості державного управління інвестиційною діяльністю в Україні

У перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала інвестиційна діяльність. Нині стан цієї сфери є досить складним унаслідок зниження ділової активності більшості суб'єктів господарювання, остаточного погіршення інвестиційного клімату та можливостей бюджетів усіх рівнів. Успішне вирішення цієї проблеми залежить від вдалої державної політики у сфері регулювання інвестиційної діяльності [1, с.82].

До форм державного регулювання інвестиційної діяльності відноситься: визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної і амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання форм і умов фінансового інвестування; експертизу інвестиційних проектів у процесі розроблення державних інвестиційних програм; забезпечення захисту інвестицій; регламентування умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордон [3, с.46].

Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інвестування ґрунтується на правовому, організаційному та інформаційному забезпеченні й моніторингу [1, с.83].

Інформаційне забезпечення і моніторинг відображають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів та об'єктів інвестування.

Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері. Воно також містить в собі організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування й забезпечення страхування інвестицій [4, с.5].

В Україні діють приблизно 100 законодавчих і нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Серед них Закони України "Про інвестиційну діяльність" (1991р.), "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (1996 р.), "Про режим іноземного інвестування" (1996 р.), тощо. Але нестабільність законодавства і його мінливість стає значною перешкодою для потенційних інвесторів. Інвестори через невпорядкованість правових норм не бажають вкладати кошти в економіку України, яка має значні перспективи економічного росту [2, с.61].

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в Україну, станом на 1 січня 2007р. дорівнював 21186 млн. дол.. США, що становить 125,4% до обсягів інвестицій на початок 2006 року. Така статистика є бажаною для України як країни, що розвивається [2, с.58].

Умовою успішного залучення інвестицій є створення сприятливого інвестиційного клімату. Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату - це здатність держави управляти інвестиційною активністю в часі і в конкретних напрямках. На сьогодні інвестиційний клімат України не можна назвати привабливим. Відсутність політичної стабільності, складне та суперечливе податкове законодавство, недостатньо розвинута інфраструктура залишаються основними перешкодами на шляху надходження інвестицій в українську економіку [4, с.6].

Присутність іноземних інвесторів вимагає від уряду країни:

- зниження рівня пільг та субсидування місцевих компаній.

- здійснення активної макроекономічної політики, спрямованої на усунення недосконалостей внутрішнього ринку.

- створення ефективного механізму управління, за допомогою яких буде налагоджено ретельний контроль за функціонуванням фінансового сектора [3, с.50].

Для забезпечення ефективного розвитку інвестиційної інфраструктури держава повинна залучати банки-нерезиденти в економіку України, проводити для них політику відкритих дверей, створювати вигідні умови забезпечення та розміщення капіталу. Для активізації внутрішніх ресурсів, необхідно визначити можливості страхування державою заощаджень і втрат від інфляції.

Таким чином, стратегія державного регулювання інвестиційної діяльності є вкрай необхідною і водночас потребує удосконалення. Запропоновані заходи щодо державного регулювання інвестиційної діяльності удосконалять економічний механізм регулювання інвестиційних процесів і сприятимуть соціально-економічному зростанню України.