Фінансова залежність органів місцевого самоврядування від держави

На тлі швидкого розвитку економіки, що фіксується останні декілька років, в нашій країні все ще гостро стоїть проблема розвитку регіонів та представницької влади (сільські, міські та районні ради), що представляє інтереси громади. На даний час надзвичайно слабо розвинуте місцеве самоврядування з усіма його складовими: законодавчою базою, фінансовим механізмом, а особливо громадським контролем за діяльністю представницьких органів місцевого самоврядування тощо.

Головна проблема місцевого самоврядування – це фінансова залежність від держави, низький рівень самостійності у прийнятті багатьох рішень та відсутність реальних важелів керівництва і в пливу на місцевому рівні.

Отже добробут і благополуччя міста, села чи селища можливе лише при фінансовій незалежності територіальної громади і кожного з її членів. А це значить залежність прийнятих рішень органів місцевого самоврядування не від держави, а лише від громади територіальної одиниці, яка є безпосереднім споживачем соціальних послуг.

Майже кожна сільська та міська ради є фінансово залежними від держави і характеризується великим ступенем дотаційності.

Причинами цього є:

- по-перше те, що у структурі бюджетів рад відбуваються поступові, але дуже суттєві зрушення в бік збільшення розмірів офіційних трансфертів, а особливо це стосується субвенцій, котрі надаються державою для чітко визначених цілей;

- по-друге те, що спостерігається поступове уповільнення темпів приросту власних та закріплених доходів;

- по-третє те, що держава Конституцією та іншими законами закріпляє власні повноваження та функції органів місцевого самоврядування, але насправді не дає реальних фінансових важелів для їх реалізації, передаючи їх державним адміністраціям, що представляють інтереси не громади, а КМУ та президента України, яким вони підпорядковані.

Для того, щоб змінити ситуацію, що склалася у фінансовому забезпеченні сільських та міських рад, потрібно у структурі бюджетів збільшити розмір закріплених та особливо власних доходів за допомогою підвищення ефективності їх адміністрування місцевими податковими органами та розширення бази оподаткування.

В першу чергу потрібно збільшити розмір місцевих податків та зборів у структурі доходної частини бюджетів сільських та міських рад. Для цього необхідні зміни в Декреті Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», що введений в дію 20 травня 1993 року. Усі зміни повинні бути спрямовані на збільшення податкових ставок, особливо за паркування автотранспорту, що абсолютно не відповідають умовам сьогодення, або надання прав місцевим органам влади самостійно визначати податкові ставки.

В другу чергу необхідне більш суворе законодавче регулювання при продажі земель, що знаходяться у власності місцевих органів самоврядування, та сформування процедури продажу земель лише тільки на аукціонах, для отримання максимальних доходів.

У третю чергу, необхідно підвищити розміри надходжень від закріплених доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, та особливу увагу приділити податку з доходів фізичних осіб.

Для підвищення надходжень від цього податку необхідно:

1) підвищити ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб податковими органами;

2) запровадження дієвого механізму покарання підприємців за виплату заробітної плати «в конвертах»;

3) проводити широку роз’яснювальну роботу в засобах масової інформації про всі негативні сторони отримання заробітної плати в «конвертах», а як наслідок і ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб.

Отже, виходячи з усього вищезазначеного можна зробити такі висновки: