Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні
Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою. Зарубіжний досвід дає підстави вважати, що залучення іноземного капіталу відіграє вирішальну роль у зміцненні економічного розвитку країни лише за умов активної і організованої участі держави в інвестиційному процесі.
В державі досі відсутня цілісна політика залучення іноземних інвестицій. Функції державного регулювання і контролю за зов¬нішніми надходженнями в Україну виконують Кабінет Міністрі України, Валютно-кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство за¬кордонних справ України, а також різноманітні структурні органи при цих міністерствах.
Держава здійснює кредитування державних інвестиційних програм, які мають ключове значення для розвитку економіки, її пріоритетних галузей[1].
Щоб збільшити надходження інвестицій в Україну уряд повинен і надалі демонструвати надійність, послідовність дій, юридичну відкритість, зменшення тиску адміністративного регу¬лювання.
Стабільний валютний курс є запорукою стабільності цін для підприємств, які займаються експортно-імпортними операціями.
Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечувати захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачуваних фінансових втрат капіталу і доходів)[4].
Податкова політика держави також вважається одним із ва¬гомих напрямків регулювання інвестиційної діяльності.
Податкова політика держави має сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні через:
-розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю;
-запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків;
-запровадження оподаткування нерухомості;
-підвищення рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
-недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.
Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національ¬ним банком України, і в рамках якої можуть застосовуватися інструменти прямого державного регулювання. У даному, випад¬ку об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у від¬повідних співвідношеннях з основними макроекономічними по¬казниками позитивно або негативно впливає на економічне зро¬стання в країні та на рівень інвестиційної активності[2].
Переважна більшість прямих іноземних інвестицій надходить в Україну шляхом створення спільних українсько-зарубіжних під¬приємств. На самому початку їх створення очікувалося, що вони будуть функціонувати саме у виробничій сфері. Для цього в країні була прийнята Державна програма заохочення іноземних інвести¬цій, створена пільгова система оподаткування. Українське законо¬давство про іноземні інвестиції вважалось найбільш прогресивним з усіх створених у країнах СНД. Проте спільні підприємства в Україні розвивають свою діяльність переважно у сфері торгівлі і послуг, займаються посередницькою діяльністю, паралельно нала¬годжуючи і власне виробництво. Для розвитку спільних підпри¬ємств з прямими іноземними інвестиціями, які б займалися вироб¬ництвом, потрібно розробити такі законодавчі акти, які б стиму¬лювали саме їх виробничу діяльність. А пільги слід було б надава¬ти саме тим підприємствам, які виготовляють продукцію, і тільки тим, які розробляють нові технології, нові види продукції. Тому зважена і економічно обґрунтована державна стратегія формуван¬ня спільних підприємств є необхідною умовою їх ефективного функціонування[3].
Отже, основною метою регулювання інвестиційного клімату є збільшення обсягів валового внутрішнього продукту, зменшення безробіття, поліпшення життєвого рівня населення.