Фінансові ресурси як основне джерело забезпечення інвестиційної діяльності
У забезпеченні фінансовими ресурсами інвести¬ційної діяльності держава та органи місцевого само¬врядування виконують як функцію управління економікою, так і функцію державного регулювання. До функції управління належать встановлення бюджет¬них призначень з державного і місцевих бюджетів і спрямування грошових коштів від приватизації дер¬жавного і комунального майна; використання їх на створення нових, реконструкцію і технічне пере¬озброєння діючих основних фондів під контролем представницьких органів держави та органів місце¬вого самоврядування.
Сам процес вкладення капіталу називається ін¬вестуванням, тобто довгостроковим фінансуванням конкретного проекту з будівництва, реконструкції, модернізації і технічного удосконалення.
За формою власності інвестиції поділяються на державні і приватні.
Залежно від того де вкладається капітал - усе¬редині країни або за кордоном - інвестиції поділя¬ються на внутрішні та зовнішні.
У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні.
Реальні інвестиції - це вкладення капіталу в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою відновлення існуючих і ство¬рення нових «капітальних» (матеріальних) благ, і як наслідок - отримання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції називають також виробничи¬ми; однак у практиці господарювання за ними закріпилася інша назва - капітальні вкладення.
Капітальне будівництво - це процес створення нових, а також розширення, реконструкції, технічно¬го переоснащення діючих підприємств, об'єктів ви¬робничого призначення, пускових комплексів (з ура¬хуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, які будуються, а також технічного устаткування, що не входить до кошторису об'єктів) [1].
Інвестиції представлені фінансовими ресурсами (безпосередньо грошима), матеріальними цінностями, що належать конкретним суб'єктам, цінними паперами.
Фінансові ресурси акумулюються з трьох основних джерел: власних коштів (амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток підприємств), довгострокового банківського кредитування і бюджетних призначень.
Економічна класифікація видатків бюджету поділяє видатки на поточні і капітальні, які є інвестиціями, що забезпечують інвестиційну діяльність щодо створення матеріально-технічної бази держави і необоротних активів інших суб'єктів.
Формування інвестицій за рахунок коштів Державного бюджету і місцевих бюджетів регулюється нормами фінансового права. При цьому виникають фінансові правовідносини між суб'єктами на двох рівнях.
Перший рівень - між державою і головними розпорядниками бюджетних коштів при встановленні конкретного обсягу коштів на капітальні видатки - в Законі України «Про Державний бюджет на рік». Аналогічні фінансові (бюджетні) правовідносини виникають і по місцевих бюджетах між місцевими радами і головними розпорядниками бюджетних коштів.
Другий рівень фінансових правовідносин - між суб'єктами - Державним казначейством України і розпорядниками бюджетних коштів, які одержують бюджетні асигнування на капітальні видатки в інвестиції. Це складання кошторисів капітальних видатків, подання і контроль проектно-кошторисної документації і титульних списків, взяття зобов'язань у затверджених сум бюджетних призначень на рік, тобто практичне використання інвестицій в інвестиційну діяльність.
При формуванні фінансових ресурсів в інвестиції розподіл їх по суб'єктах здійснюється насамперед суб'єктам, які мають пускові об'єкти. Саме зосередження фінансових ресурсів на пускових об'єктах є змістом фінансових правовідносин, визначених економічною ефективністю, що буде досягатися на введеному в експлуатацію будівельному об'єкті. Це випуск продукції, її реалізація, одержання доходів, прибутку, а отже, і платежів до бюджету.