Державна служба як відкрита система: механізми розвитку

Вступ. Державна служба в системі сучасного державного управління – це складний, багатофакторний та динамічний системний об'єкт, на існування якого впливають чинники як зовнішнього так і внутрішнього середовища.

В межах системного підходу стає можливим виявлення того, яким чином зовнішнє середовище, тобто суспільство, впливає на систему державної служби і навпаки. Cаме у перехідний період розвитку суспільства якість функціонування державної служби суттєво впливає на процеси становлення демократії, розвитку ринкової економіки, інтеграції, незалежності, глобалізації тощо. Тому проблема функціонування та розвитку державної служби викликає науковий інтерес багатьох вчених, зокрема В.Авер'янова, Г.Атаманчука, Л.Білої, Ю.Битяка, С.Дубенко, Ю. Козлова, Г.Лелікова, В.Лугового, В.Мальцева, В.Манохіна, Т.Мокренко, П.Надолішнього, Н.Нижник, О.Оболенського, В.Олуйка, І.Пахомова, С.Серьогіна, Ю.Старілова, В.Цвєткова, О.Якубовського та інших.

Системний аналіз проблем функціонування державної служби показує, що разом з позитивними результатами їх розв'язання та вивчення, управління процесами функціонування та розвитку державної служби у перехідний період потребує подальшого розгляду [1]. До найважливіших факторів, що впливають на процес управління соціальними системами та визначають необхідність вивчення державної служби як відкритої соціальної системи, в першу чергу належать: 1) транзитивний процес, в якому знаходиться держава; 2) вплив глобалізації та інтеграції; 3) зміна вимог з боку суспільства до продуктів функціонування системи державної служби (нормативно-правових документів та послуг); 4) інформаційний вибух, який призвів до нових підходів щодо технологій функціонування соціальних систем. Систему державної служби необхідно розглядати як щось більш складне, ніж сукупність простих компонентів, пов'язаних між собою статично за допомогою ієрархічної структури управління. Вона повинна розглядатися як система тісно пов'язаних одна з одною взаємодіючих частин. Для того щоб вивчати складні, відкриті системи, необхідно виділити та розглянути їх складові, визначити характеристики і методи класифікації, вивчити структури і процеси. Як зазначалося вище, система являє собою сукупність елементів, що визначають вид діяльності чи технологічний процес в інтересах досягнення загальної мети за допомогою вивчення та перетворення інформації, речовини і використання енергії – для передачі інформації, або одержання матеріального продукту.

Наслідками процесів, що відбуваються в суспільстві у період суспільних реформ є те, що система державної служби підвищує свою складність та з детермінованої переходить до класу імовірнісних систем. Складність системи – можна визначити через інший термін – розмаїтість, тобто кількість елементів, які заходяться в системі. Звідси ускладнення – поява нової системи. Найменш складні системи можуть бути названі простими динамічними системами. Системи, що не є простими, і які відрізняються розгалуженою структурою і великою розмаїтістю внутрішніх зв'язків, називаються складними системами, що піддаються аналізу.

Детермінованою системою вважать систему, в якій складові частини взаємодіють так, як було передбачено. При функціонуванні детермінованої системи ніколи не виникає будь-яких невизначеностей. Якщо заданий попередній стан системи і відома програма її функціонування, то, визначивши динамічну структуру системи, завжди можна прогнозувати її майбутній стан. Навпаки, для імовірнісної системи не можна зробити точного детального прогнозування. Таку систему можна досліджувати й визначати, з великим ступенем імовірності, як вона буде поводитися в будь-яких заданих умовах. Але система все-таки залишиться невизначеною, і будь-яке прогнозування щодо її поведінки ніколи не зможе вийти з логічних рамок категорій теорії ймовірності.

Простою детермінованою системою є система, що містить невелику кількість елементів, має невелику кількість внутрішніх зв'язків, та характеризується визначеною динамічною поведінкою. Будь-яке функціонування соціальної системи (в тому числі й державної служби) за умовами, що відповідним чином визначені, відносить такі системи до класу детермінованих систем. До таких систем можна віднести систему державної служби у період сталого розвитку держави. (Прикладом можуть служити системи органів державної влади у період побудови соціалізму у СРСР). Але система державної служби стає ймовірнісною у тому випадку, коли не можна регламентувати усі аспекти її функціонування. Як вказувалося вище, перехід системи державного управління та його підсистеми державної служби до класу ймовірнісних систем відбувається у періоди транзитивних перетворень у суспільстві.Наведемо приклад переходу системи від простої детермінованої до ймовірнісної. До класу простих детермінованих систем можна віднести систему розміщення управлінь та відділів у державній адміністрації, яку можна оцінити, виходячи з вимоги забезпечення руху управлінської інформації по визначених маршрутах. У межах такої постановки завдання можна мінімізувати час та відстані, які повинна проходити інформація в процесі прийняття управлінського рішення. Однак, якщо дослідити реальні процеси, що відбуваються при русі інформації, то система відразу стає ймовірнісною. Адже якщо система є детермінованою, то вона може втратити цю властивість в тому випадку, коли на систему починає впливати змінне зовнішнє середовище. Такі системи змушені пристосовуватися до економічного, фінансового, соціального і політичного оточення, тобто повинні бути здатним до адаптації та навчання [2].