Державна інвестиційна політика в системі охорони здоров’я України

- власні індивідуальні інвестиційні правила підприємницьких структур.

Створення сприятливого інвестиційного клімату в системі охорони здоров’я робить її відкритою для інвестицій. Це дає змогу надавачам медичних послуг швидко оновлювати виробничий потенціал. Для значного покращення інвестиційного клімату необхідно розробити стратегію інвестиційного розвитку системи охорони здоров’я.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів. Загалом державне регулювання інвестиційної діяльності полягає у здійсненні управління державними інвестиціями; регулюванні умов інвестиційної діяльності; контролі за здійсненням інвестиційної діяльності всіма інвесторами та її учасниками.

Регулювання умов інвестиційної діяльності в Україні здійснюється шляхом подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва; інших заходів [2, ст. 12].Що стосується безпосередньо системи охорони здоров’я, то на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року №2145 «Про Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» з метою забезпечення ефективного та цільового використання коштів державного бюджету, створення конкурентного середовища під час відбору та впровадження інвестиційних проектів у сфері охорони здоров’я було розроблене та затверджене відповідним наказом Міністерства охорони здоров’я України «Положення про оцінку та конкурсний відбір Міністерством охорони здоров’я запропонованих суб’єктами господарської діяльності інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету» [4, 5].

Це Положення визначає механізм оцінки та конкурсного відбору запропонованих суб’єктами всіх форм власності інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету і пропонуються для включення до інвестиційного розділу проекту державної програми економічного й соціального розвитку України на відповідний період [4, ст. 1].

Згідно з чинним законодавством при відборі інвестиційних проектів перевага надається проектам за такими напрямами [4, ст.3]:

- дитячі заклади охорони здоров’я;

- лікувально-профілактичні заклади онкологічного профілю;

- лікувально-профілактичні заклади протитуберкульозного профілю;

- центри з профілактики та боротьби зі СНІДом;

- медико-соціальні центри ветеранів війни та госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів.

Проаналізувавши структуру смертності населення України за нозологічними чинниками відзначимо, що основною причиною смерті є хвороби органів кровообігу, частка яких у загальній структурі причин смерті становить близько 60 %.

Загальновідомо, що виробничі сили безпосередньо впливають на виробництво продукту чи реалізацію послуги. Вони постійно потребують здійснення заходів щодо їх відтворення. Враховуючи сучасну економічну ситуацію, є потреба виділити пріоритети в інвестуванні коштів для здійснення найважливіших заходів у сфері охорони здоров’я. Частину таких коштів, на думку В. М. Корнацького [3, с. 45], можна одержати за рахунок місцевого податку з підприємств, установ, організацій на оздоровлення їх працівників у зв’язку з професійною втратою здоров’я та через несприятливі умови життя.

Враховуючи вищесказане, можна зробити висновок про економічну доцільність включення до переліку пріоритетних напрямів інвестування у галузі охорони здоров’я профілактику кардіологічних захворювань (ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, атеросклеротичних уражень судин), що дасть змогу досягнути значної економічної ефективності шляхом зниження витрат, пов’язаних з оплатою тимчасової чи постійної непрацездатності, викликаної вищеперерахованими захворюваннями і суттєвим підвищенням якості життя, в першу чергу, працездатного населення країни.