Проблема становлення громадянського суспільства в контексті забезпечення соціально-політичної стабільності в Україні

Очевидно, причини та наслідки вказаної революції ще очікують грунтовного наукового дослідження. Але не може бути сумніву, що будь–яка держава об’єктивно зацікавлена в соціально–політичній стабільності і що одним з ключових чинників її забезпечення є належний розвиток громадянського суспільства.

Існує два можливих, але принципово відмінних методи досягнення соціально–політичній стабільності, які значною мірою залежать від сутнісної основи організації державної влади. В умовах тоталітарної держави – це метод послідовного силового тиску на суспільство (економічного, ідеологічного, політичного тощо). Якщо ж це демократична країна, то соціально–політична стабільність досягається завдяки підвищенню рівня соціальної однорідності суспільства.

Загальновідомо, що як окремі індивіди, так і окремі соціальні верстви населення завжди відрізняються за своїми інтересами, що, зокрема, переконливо показано в роботі Г.П.Ситника [2]. Тому перед органами державного управління завжди постає досить складна проблема – як задовольнити інтереси тих чи інших соціальних прошарків населення, інтереси яких принципово не збігаються? Її практичне розв’язання традиційного вирішується шляхом підтримки політичною елітою, яка перебуває при владі, тієї сторони (соціального прошарку), яка найближча для неї в силу політичних, ідеологічних, економічних чи інших причин. У такому випадку органи державної влади, використовуючи наявні сили, засоби, ресурси намагаються подавити намагання іншого соціального прошарку відстояти свої інтереси.

Проте будь–який силовий тиск з боку органів державної влади неминуче породжує протидію, яка рано чи пізно призводить до соціально–політичної деструкції соціального організму, сепаратизму тощо, тобто до сукупності реальних загроз національній безпеці. Очевидно, рівень вказаних загроз залежить від чисельності вказаних прошарків. Для умов України він може бути досить високим, як показав перебіг і результати виборів Президента України у 2004 р.

З огляду на сказане варто погодитися з тими, хто стверджує [3], що проблема розбіжності інтересів окремих соціальних прошарків населення може бути кардинально розв’язана єдиним способом – поступовим підвищенням загальної соціальної однорідності суспільства, оскільки у такому випадку:

– ймовірність виникнення проблемних ситуацій між структурними складовими вказаного суспільства, викликаних діаметрально протилежними інтересами, буде фактично виключена;

– стирання принципових відмінностей в інтересах окремих соціальних прошарків суспільства призводить до їх поступової інтеграції;

– держава, задовольняючи інтереси все більш інтегрованих у своїх потребах прогресивного розвитку соціальних верств суспільства, усе більшою мірою може задовольняти інтереси все більшої кількості своїх громадян, тобто наближатися до мети, заради якої вона (держава) фактично створюється та існує.

При цьому принциповим є те, що підвищення соціальної однорідності суспільства має здійснюватися з урахуванням прав і свобод людини, внаслідок чого в остаточному підсумку кінцевою метою буде все більш повна реалізація вказаних прав і свобод, що можливо в умовах правової держави з розвиненими, а отже, і дієздатними інститутами громадянського суспільства.

Разом з тим, автор переконаний, що формування основ громадянського суспільства має базуватися на численному середньому класі, незважаючи на те, що створення його в Україні стикається зі значними об’єктивними та суб’єктивними труднощами, подолання яких потребує фундаментальних наукових досліджень та розробки на їх основі відповідних організаційно–правових, соціально–економічних та управлінських механізмів.

Отже, такі феномени, що характерні для сучасних розвинених демократичних країн, як: середній клас, громадянське суспільство і правова держава формуються одночасно і являють собою лише різні форми репрезентації одного і того самого процесу, суть якого відображає трансформацію тоталітарної держави в демократичну. Саме тому деякі дослідники стверджують, що “… формирование среднего класса, гражданского общества и правового государства – это тесно взаимосвязанный процесс социальной трансформации, основанной на множестве объективных и субъективных предпосылок, который не является произвольным процесом …” [3, с. 453].Загалом, виконаний автором аналіз літературних джерел [1–20] дозволяє дійти висновку, що серед найбільш важливих напрямів подальшого формування громадянського суспільства в Україні, слід виділити: