Механізм фінансового вирівнювання місцевих бюджетів: сутність, структура, функції

Збільшення диспропорцій у соціально–економічному розвитку територій України актуалізує питання розробки ефективних механізмів їх скорочення. Збалансованість міжтериторіального розвитку досягається різними засобами державного регулювання, серед яких важливе місце надається механізму фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Теоретичне осмислення суті механізму фінансового вирівнювання, “чітке розуміння його структури, місця і мети окремих елементів має непересічне значення, оскільки може сприяти визначенню слабких ланок у цьому механізмі, а отже, і шляхів їхнього зміцнення, посилення їхньої позитивної дії тощо” [8, с. 59].

Аналіз наукової літератури свідчить, що в Україні досі не було спроби комплексно дослідити механізм фінансового вирівнювання як самостійний елемент системи механізмів державного регулювання економіки, визначивши його сутність, основні складові, особливості конструкції, процес дії. Методологічною базою такого дослідження можуть слугувати напрацювання фінансової науки щодо вивчення механізмів вищих ієрархічних рівнів: фінансового [4; 8; 9], бюджетного [3; 13], міжбюджетних відносин [7].

У контексті розгляду структури механізму фінансового вирівнювання необхідно звернути увагу на дослідження О.І.Хорошевою механізму державного регулювання соціально–економічного розвитку на основі бюджетного вирівнювання [12]. Зазначимо, що у вітчизняній фінансовій науці це практично єдина спроба виокремити механізм фінансового вирівнювання (вчений використовує сполучення “бюджетне вирівнювання”). Однак, вибудовуючи модель цього механізму, автор ототожнює бюджетне регулювання з бюджетним вирівнюванням. Наведений нею перелік складових фінансового вирівнювання (єдині нормативи бюджетної забезпеченості, спеціальна формула вирівнювання, спеціальні фонди [12, с. 7]) також не відображає усієї сукупності його структурних елементів. Тому вважаємо за доцільне дослідити й обґрунтувати теоретичні засади побудови механізму фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Для досягнення цієї мети необхідно визначити сутність механізму фінансового вирівнювання, виявити й охарактеризувати його складові, дослідити їх особливості та взаємодію.

Механізм фінансового вирівнювання є підсистемою і складовою механізму міжбюджетних відносин, а отже і бюджетного механізму, який, у свою чергу, є таким стосовно фінансового механізму. Останній входить до складу системи механізмів державного регулювання економіки. Така сентенція дозволяє вибудувати своєрідний ланцюг ієрархії цих механізмів:

механізм державного регулювання економіки ® фінансовий механізм ® бюджетний механізм ® механізм міжбюджетних відносин ® механізм фінансового вирівнювання.

Зазначене приводить до висновку, що конструкція механізму фінансового вирівнювання детермінується особливостями механізмів вищої ієрархії і підпорядковується загальній концепції державного регулювання економіки. Зміна парадигми державного економічного інтервенціоналізму неминуче відбивається на конфігурації механізмів державного регулювання. Із процесом децентралізації владних повноважень, реформуванням адміністративно–територіального устрою, збільшенням фіскальних прав органів місцевого самоврядування кардинально змінилось призначення фінансового вирівнювання: бути не просто фінансовою підтримкою проблемних регіонів, а сприяти їх соціально–економічному розвитку, гармонічно узгоджуючись з іншими заходами держави у цій сфері.

Маючи спільні риси з механізмами вищої ієрархії, зокрема за архітектонікою, механізм фінансового вирівнювання відрізняється характерними лише йому рисами. Передусім вони проявляються в наступному:

• механізм фінансового вирівнювання призначений для реалізації державної політики фінансового вирівнювання, виконання її завдань;

• механізм фінансового вирівнювання покликаний чинити вплив на свій специфічний об’єкт: фіскальні дисбаланси, зменшуючи їх;

• обов’язковим суб’єктом, що його розробляє та користується ним, є держава в особі її центральних органів. Саме вони задають первинний імпульс до побудови цього механізму, виконуючи свої конституційні функції: дбаючи про єдність та територіальну цілісність країни. Навіть у федеративних країнах, де законодавчі та виконавчі органи суб’єктів федерації мають широкі повноваження проводити власну політику стосовно органів місцевого самоврядування нижчого рівня, загальні засади здійснення фінансового вирівнювання, його принципи зафіксовані у федеральних законах або ж конституціях. Визначення держави як обов’язковий суб’єкт, що розробляє та застосовує механізм фінансового вирівнювання, дозволяє розглядати його як складову комплексного механізму державного управління [5, с. 236], що являє собою “практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь–яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей” [6, с. 116];