Державне управління освітою в умовах інформаційного суспільства

Узагальнюючи це, можна наступним чином представити базові риси цього типу організації управління:

- визначальним фактором громадського життя в цілому є теоретичне знання. Економічні і соціальні функції капіталу переходять до сфери управління інформацією. Як наслідок суттю соціального та державного управління є інститут як центр виробництва, переробки і нагромадження управлінських знань. Промислова корпорація втрачає свою визначальну роль;- рівень знань, а не власність має стати визначальним фактором управлінської діяльності. Привілейований прошарок утворять інформовані управлінці. Як наслідок вогнище соціальних конфліктів переміститься з економічної сфери у сферу культури. Результатом стане розвиток нових і занепад старих соціальних та політичних інститутів;

- інфраструктурою інформаційного суспільства є нова “інтелектуальна”, а не “механічна” техніка. Соціальна та політична організація та інформаційні технології утворять “симбіоз”. Суспільство вступає в “технотронну еру”, коли соціальні та політичні процеси стають програмованими [3, с. 57].

Таке інформаційне суспільство ще ніде не відбулося. На зміну корпораціям прийде інститут як база нового суспільства, академічне знання інтегрується в процес капіталістичного виробництва.

Аналізуючи світові тенденції державного управління в умовах інформаційного суспільства, розглянемо досвід США як безсумнівного лідера в галузі комп’ютеризації й інформатизації державного управління. США відносять до числа країн, що побудували інформаційне суспільство на підставі трьох критеріїв: 1) більше 50% трудового населення країни зайнято виробництвом інформації і інформаційними послугами; 2) збудована система глобальної комунікації для забезпечення доступу до інформаційних ресурсів; 3) затверджений “культ” знань, тобто всіляко підтримується і заохочується усвідомлена необхідність підвищення рівнів утворення, кваліфікації та інформаційної культури [1].

Говорячи про перспективи, що відкриваються перед Україною з переходом до державного управління в умовах інформаційного суспільства, виникає багато проблем у пристосуванні, в адаптації політичної культури до використання інформації в сучасних українських умовах.

Ми перебуваємо в епіцентрі комунікаційної революції, що радикально змінює наш спосіб життя і роботи. Однак ні населення, ні соціальні інститути, ні велика частина ділового та бізнес-світу до нових технологій не підготовлені.

Пріоритетом до переходу державного управління в умовах інформаційного суспільства є освітньо-наукова галузь, а саме управління освітою в інформаційному суспільстві. Така думка присутня у свідомості та культурі в більшості країн Європи та США. Суть у тому, щоб поставити засоби інформації та інформаційні служби в центр програми реформ, скористатися потенційними благами конвергенції засобів інформації в мультимедійному середовищі, що обіцяє: збільшення продуктивності економіки, зростання числа робочих місць, поліпшення якості знань і підвищення рівня плюралізму.

Виділимо ряд заходів для реалізації концепції переходу до управління освітою в умовах інформаційного суспільства:

- проведення економічних і структурних реформ в освітньо-науковій галузі з метою створення обстановки відкритості, ефективності, конкуренції і використання нововведень, що доповнювалися б заходами для адаптації на ринках праці, розвитку людських ресурсів і забезпечення соціальної згоди;

- раціональне використання наукових досягнень, що сприяє більш точному плануванню і використанню переваг нових інформаційних технологій;

- розробка та застосування інформаційних мереж, що забезпечують швидкий, надійний, безпечний доступ на ринок освітньо-наукових конкуренцій і відповідних нововведень до мережних технологій, їх обслуговування і застосування;

- розвиток людських ресурсів, здатних відповідати сучасним освітньо-управлінським вимогам, їх довічного навчання і задоволення зростаючого попиту на фахівців в області ІТ;