Державне регулювання інвестиційної діяльності
Держане регулювання інвестиційної діяльності – є важливим завданням в аспекті реформування національної економіки.
Трактування вченими-економістами поняття “регулювання інвестиційної діяльності” є неоднозначним. Якщо йдеться про інвестиційну діяльність, то більшість авторів обмежуються лише державним регулюванням. За їх поглядами регулювання інвестиційної діяльності охоплює такі сфери, як державне управління бюджетними та позабюджетними коштами, які спрямовані на виробничий розвиток та капітальне будівництво. Дане бачення регулювання інвестиційної діяльності є однією з умов реалізації державної політики, що полягає у прийнятті законів та ряду інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність в Україні [2, с. 97].
Формами державного регулювання інвестиційної діяльності є: визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування, податкове регулювання інвестиційної діяльності, регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги інвесторам, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики, регулювання участі інвесторів у приватизації, регулювання форм і умов фінансового інвестування, експертиза інвестиційних проектів у процесі державних інвестиційних програм, забезпечення захисту інвестицій, регламентування умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном. Таким чином, під об’єктом регулювання інвестиційної діяльності розглядається економічна складова інвестиційного клімату [8, с. 46].
Існує також група авторів, які розглядають регулювання інвестиційної діяльності як процес, який передбачає оцінку та аналіз ряду показників ефективності інвестування.
Регулюванням інвестиційної діяльності можна назвати процес взаємодії функцій, об’єктів, управлінських рішень, а також методів регулювання, який спрямований на поліпшення результатів інвестування та на інвестиційний процес.
На рис. 1 зображено схему руху інформаційних потоків, які виникають під час регулювання інвестиційної діяльності [8, с. 46].
Рис. 1. Модель функціонування інвестиційного механізму
До законодавчих актів, за допомогою яких здійснюється регулювання інвестиційної діяльності слід віднести такі Закони України, як “Про інвестиційну діяльність” (1991 р.), “Про режим іноземного інвестування” (1996 р.), “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (1996 р.), “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р.), “Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” (1992 р.), “Про господарські товариства” (1991 р.) тощо. Крім того, діють низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які формують політику державного регулювання інвестиційної діяльності в нашій країні [1, с. 83].
Після перегляду та аналізу інвестиційного законодавства України, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день в Україні не визначено результатів інвестування як об’єкта регулювання і не забезпечено методичної основи для конструктивного регулювання інвестиційної діяльності за результатами.
Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток або соціальний ефект.
Взагалі державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням низки економічних чинників, які вміщують елементи формування джерел інвестицій, формування умов здійснення інвестування та стимулювання залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни.
На даний час економічна ситуація в Україні характеризується окремими позитивними тенденціями в динаміці основних соціально-економічних показників, у тому числі й щодо залучення прямих іноземних інвестицій.
У 2004 році прямих іноземних інвестицій в Україну було вкладено в розмірі 8353,9 млн. дол. США, в тому числі з Російської Федерації надійшло 457,5 млн. дол. США (5,48% від загального обсягу), з інших країн світу – 1209,7 млн. дол. США (14,48%) [3, с. 283].
Стійка тенденція до збільшення інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завданням держави на даному етапі є забезпечення сприятливих умов залучення і впровадженням в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки поліпшенню інвестиційного клімату.