Ринок чинників виробництва і капіталу
Теоретично крива ринкового попиту на капітал є кривою породженого попиту з боку підприємств, тобто сукупною кривою маргінальної при-бутковості капіталу, вкладеного з метою одержання прибутку в цілому.Практично це залежність ефективності інвестиційних проектів, що їх у принципі можуть реалізувати підприємства на існуючому рівні техніки і технології, від значення сумарних інвестицій в одержання прибутку. На рис. 24 проілюстровано принцип побудови цієї залежності. Для цього потенційні проекти підприємств (1 А, 2Б, 3В і т. д.) ранжуються в поряд-ку зменшення віддачі — P1,P2,..., визначаються обсяги сумарних вкладень для реалізації одного проекту: К1 = C1, двох проектів: К2 = С1 + С2, трьох проектів: К3 = С1 + С2 + С3 і т. д. Тут C1,C2, ... —вартість проекту першого, другого та ін. Якщо ж якесь підприємство має понад один варіант інвестиційного проекту, такі варіанти треба будувати як технічно незалежні. Це означає, що проекти можуть реалізовуватись у будь-якій послідовності й у будь-якій кількості залежно лише від обсягу залучених фінансових ресурсів. Неважко побачити, що коли попит на інвестиційному ринку формується під впливом попиту великої кількості підприємств при невеликому впливі кожного окремого підприємства, крива загального попиту на капітал ДД практично стає неперервною.
За інших рівних умов (рівень цін тощо) вигляд кривої короткострокової пропозиції SS істотно залежить від кількості “вільних” грошей М у господарств у поточному періоді в загальному обсязі заощаджень у довгостроковому аспекті.
Із збільшенням кількості “вільних” грошей у господарств пропозиція заощаджень зростає — крива SS стає більш пологою, гроші зберігаються навіть за меншого відсотка. Із збільшенням загального обсягу нагромаджених заощаджень (короткострокова пропозиція заощаджень зменшується) за інших рівних умов крива зміщується вгору (рис. 25).
При такому самому загальному обсязі нагромаджених заощаджень розмір ринкового відсотка і в короткостроковому періоді залежить від кількості “вільних” грошей Му господарствах і в населення. Цей факт широко використовується Центральним банком для регулювання розміру відсотка.
Залежність мінімального розміру відсотка від загального обсягу на-громаджень господарств становить довгострокову пропозицію капіталу S S . її взаємодію з кривою попиту на капітал з боку підприємств наведено на рис. 26.
Розглянемо докладніше цю взаємодію. Припустимо, загальний обсяг фізичного капіталу підприємств на початок розглядуваного короткострокового періоду дорівнює К0, а ринковий відсоток — i0. Протягом короткострокового періоду (року) певна частина фізичного капіталу зношується і підлягає заміні. Відповідні фінансові кошти господарство “повертає” як прибуток двома шляхами: у вигляді повернення позик (за позиковими інвестиціями на капітал) і у вигляді суми амортизації (з власного капіталу). Оскільки ринковий відсоток i0 істотно перевищує мінімальний відсоток zmin при відповідному обcязі капіталу К0, то у розглядуваному періоді згідно з кривою короткострокової пропозиції SS
господарства пропонуватимуть додаткові інвестиційні фонди. Через взаємодію попиту і пропозиції ринковий відсоток знизиться до L, а чистий приріст капіталу підприємства становитиме АК1. Разом з відшкодовуваною частиною фізичного капіталу обсяг валових інвестицій господарств у прибуток дорівнюватиме; = a1+AK1, а загальний капітал зросте до К1 У наступному короткостроковому періоді процес інвестування в одержання прибутку повторюється, внаслідок чого за рахунок валових інвестиційу2 відсоток знизиться до і2, капітал збільшиться до К2 і т. д. Теоретично при незмінному рівні техніки і технології, якщо крива попи-ту на капітал не змінюється в часі, можна досягти довгострокової рівно-ваги в точці / за якої ринковий відсоток дорівнюватиме мінімальному відсотку imin при обcязі капіталу Кд. У цьому разі збільшення капіталу припиниться, а щорічні валові інвестиції будуть тільки відшкодовувати фізичний капітал, що вибуває.
Таким чином, взаємодія попиту на капітал з пропозицією капіталу відтворює в довгостроковому аспекті механізми, що діють на ринку чин-ника капіталу. Водночас взаємодія попиту на інвестиції з пропозицією інвестиційних фондів у короткостроковому періоді відтворює механізми ринку кредитів. Ринок інвестиційних фондів — це спосіб існування рин-ку капіталу. На рис. 26 обидва ринки сполучені. Тому незважаючи на те
що чинник-капітал має одиницю вимірювання запасу (грн.), обсяг річних валових інвестицій; має одиницю вимірювання потоку (грн./рік).
Розглянутий процес відбиває лише загальний напрям, загальну схему формування капіталу. Відповідно до цієї схеми ринковий відсоток має зменшуватись із збільшенням капіталу. Однак в економіці України цього не відбувається. У реальних умовах під впливом науково-технічного прогресу у зв’язку з появою нової техніки і технологій, виникненням нових видів споживчих продуктів і послуг попит на капітал зростає в часі — крива попиту в кожному короткостроковому періоді зміщується вправо вгору. У результаті ринковий відсоток не тільки не зменшується, а най-частіше збільшується.Науково-технічний прогрес сприяє не тільки економічному зростанню і досить стабільному відсотку. Він спричинює й високий ризик вкладень у деякі інвестиційні проекти або підприємства в цілому. Мільйони господарств у принципі не можуть оцінити ризику вкладень у різні проекти. Саме високопрофесійні фінансові посередники — банки, фонди, брокери, акумулюючи заощадження населення і розміщуючи їх у формі надання позик або придбання облігацій корпорацій, покликані оцінювати ризик вкладень.