Роль і значення прямих іноземних інвестицій та їх активи

З іншого боку, приплив капіталу з країни 1 у країну 2 призвів до зниження прибутковості вкладення капіталу в ній із K'D до K'F—BR. Однак водночас за рахунок інвестування як свого капіталу, так і іноземного, що прийшов із країни 1, у країні 2 збільшився обсяг внутрішнього виробництва з i+j + k до i+j + k+g+h+e +/.

Однак сегменти h + є +/ є продуктом, отриманим за рахунок іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутків іноземним інвесторам із країни 1. Звідси чисте зростання внутрішнього виробництва складе тільки сегмент g. Через падіння прибутковості від вкладення капіталу в країні 2 прибутки власників капіталу в цій країні скоротяться з j + к до к, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшаться з і до і +j + g.

У результаті переміщення капіталу з однієї країни в іншу сукупний обсяг виробництва збільшився від [а+b + c+d + e +f\ + [к +j + + i]j\o[a + b + c + d] + [e +/+ g + h + i+j + к].

Тобто це зростання зумовлене додаванням сегментів g + h, із яких h належить країні 1 і виникає завдяки ефективнішому використанню капіталу країни 1 у результаті його інвестування у країну 2, a g належить країні 2 і виникає за рахунок збільшення обсягу капіталу, що перемістився у країну 2 із країни 1.

Отже, міжнародний рух капіталу, як і міжнародне переміщення товарів, приводить до збільшення сукупного світового виробництва за рахунок ефективнішого перерозподілу і використання чинників виробництва. При цьому у країні, що вивозить капітал, прибутки власників капіталу збільшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва (насамперед праці і землі) скорочуються. У країні, що ввозить капітал, прибутки власників капіталу зменшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшуються.

Оцінка прямих іноземних інвестицій. Оцінити обсяги прямих інвестицій в історичній ретроспективі практично неможливо. Це пов'язано як із відсутністю національної статистики прямих інвестицій, так і з істотними розбіжностями в їх визначенні і композиціями, прийнятими в різних країнах. Історичні дані про прямі інвестиції існують тільки як окремі приклади. У наш час усі прямі іноземні інвестиції оцінюються в поточних ринкових цінах. Це означає періодичну переоцінку активів і пасивів порівняно з початковою ціною у момент їх придбання. Багато статистичних видань містять інформацію про прямі інвестиції в історичних цінах і в поточних ринкових цінах. При цьому для перерахунку використовуються поточні котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах. Найповніші дані про щорічні прямі зарубіжні інвестиції містяться у зведеному платіжному балансі всіх країн світу, що випускає щорічно МВФ. Через те, що до мандату МВФ у початковому періоді його діяльності не входило спостереження за міжнародним рухом капіталу, ця статистика з'явилася у більш-менш повному вигляді тільки з початку 70-х років XX ст. Докладні дані про американські прямі інвестиції за рубежем публікує департамент торгівлі США. Найбільший аналітичний інтерес становлять дані про щорічний вивіз і ввіз прямих інвестицій, а також про накопичувальний (кумулятивний) підсумок їх вивозу і ввозу впродовж кількох років.

Більша частина прямих іноземних інвестицій здійснюється між розвиненими країнами у формі перехресного інвестування. Основними прямими інвесторами є провідні індустріальні країни, зокрема США, Японія, ФРН, Великобританія, Франція. Останніми роками, наприклад, США інвестують за кордон приблизно стільки ж капіталу, скільки іноземного капіталу інвестується у США. Серед держав, що розвиваються, основними інвесторами є нафтовидобувні (Саудівська Аравія, ОАЕ) і нові індустріальні країни (Південна Корея, Сінгапур). Ввіз і вивіз прямих інвестицій країнами з перехідною економікою поки що за міжнародними масштабами незначний.

Отже, прямі іноземні інвестиції є предметом тривалого інтересу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) до підприємства-резидента іншої країни (підприємства з прямими інвестиціями). Основною метою прямого інвестора є його прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде давати максимальний прибуток і диверсифікувати ризик. Міжнародне переміщення капіталу приводить до збільшення сукупного світового виробництва завдяки ефективнішому перерозподілу і використанню факторів виробництва. Держава заохочує прямих іноземних інвесторів, надаючи їм державні гарантії через страхування, виключення подвійного оподатковування, врегулювання інвестиційних суперечок за допомогою дипломатичних і адміністративних каналів.Список використаної літератури

1.Бершеда Е. Р. Межотраслевые связи в инвестиционном процессе. — К.: Наук, думка, 1981. —224 с.

2.Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.