Активізація інвестиційного процесу як пріоритетний напрям державної політики
Проблему залучення іноземних інвестицій необхідно розв'язувати як складову загальної проблеми активізації інвестиційного процесу.
Будь-яка країна, що розвивається, має стратегічні цілі управління економікою — нарощування і структурна перебудова виробничих потужностей підприємств, оновлення, збільшення обсягів і розширення асортименту випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення добробуту народу, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку. Досягнення цих цілей потребує чималих інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямів їх вигідного і актуального вкладення та ефективного використання. Інвестиції слід розглядати також як чинник зростання надходжень обов'язкових платежів до бюджетних і позабюджетних фондів, зміцнення фінансової системи та ін.
Основними чинниками, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави і стримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку країни.
Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну політику впродовж минулих років не зростали необхідні обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань, що мали б стати основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечувала зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для розв'язання проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.
Суб'єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низький рівень прибутковості, і це відбувається на тлі гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.
Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи впродовж останніх п'яти років не дали бажаних результатів.
З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" від 22 лютого 2001 р. № 108/2001 визначено комплекс заходів, що мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.
Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення зростання надходжень інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
З метою реалізації завдань цього напряму Указом Президента визначено вжиття низки заходів. До них належить поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, насамперед у пріоритетні галузі. У зв'язку з цим необхідно створити сприятливі умови для всіх форм власності на інвестиції, зокрема для приватних інвестицій (приватних підприємств і фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних, позабюджетних фондів і позикових коштів), іноземних інвестицій (іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних і фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені для інвесторів сприятливі, вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов'язково має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності — це найважливіша умова ринкової економіки.
Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов'язкових платежів учасниками інвестиційного процесу. За державою залишаються функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності зазначимо наступне. У літературі, пресі, на засіданнях Верховної Ради України часто висуваються пропозиції щодо необхідності вкладення коштів у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку збиткових і низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні підприємства (високо- і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, у розрахунках за надані матеріальні ресурси, товари, прагнуть отримати виробничі ресурси високої якості, за нижчими цінами тощо. Низькорентабельні підприємства також повинні створювати виробничо-технологічну базу, залучати інвестиції, щоб задовольняти вимоги покупців, бути конкурентоспроможними.