Інвестиційна привабливість України

Оскільки приватизацію вважають вагомим фактором залучення ПП у країни з перехідною економікою, “інвестиційна” анкета містила також запитання щодо важливості приватизації в Україні. Як і треба було сподіватись, більшість інвесторів визнали приватизацію вагомим чинником. Лише 5 % респондентів (великі ТНК) вважають стан приватизації неважливим для своєї діяльності. Решта інвесторів (95 %) зауважили, що політика приватизації є визначальним чинником для прийняття інвестиційних рішень (табл. 25).

Прийнято вважати, що приватизація позитивно позначається на розвитку національної економіки та провадженні бізнесу у країні. Цей вплив виявляється у підвищенні продуктивності, зменшенні неефективного державного втручання в економіку тощо. Іноземним інвесторам, які брали участь в опитуванні, було запропоновано вка-зати, як саме приватизація вплине на їхню інвестиційну діяльність в Україні. Відповіді респондентів узагальнено у табл. 26.

Важливість приватизації для появи нових можливостей придбання підприємств визнали більшість інституційних інвесторів та інвесторів-підприємців. Ці відповіді варто порівняти з попередніми висновками про те, що ТНК не покладалися і великою мірою не покладаються на приватизацію як на спосіб, що дає змогу увійти на український ринок. Таку позицію можуть зумовлювати і надто мала кількість привабливих з точки зору ТНК підприємств, де відбувається приватизація, і скептицизм ТНК щодо прозорості процесу приватизації.

Більшість респондентів вважають, що найважливішим наслідком приватизації, яка сприяє підвищенню ефективності, має бути поліпшення ділового клімату у країні.Рекомендації щодо проведення державної політики у напрямі сприяння залученню прямих іноземних інвестицій

Виходячи з результатів досліджень сформульовано низку рекомендацій щодо стратегії залучення ПП в Україну. Аби уникнути надто загальних рекомендацій, зупинимося на конкретних кроках, які може зробити Фонд державного майна України для збільшення припливу ПП.

Оскільки пошук ринків збуту є головним мотивом усіх іноземних інвесторів, що входять на український ринок, стратегія має передбачати передусім зниження бар’єрів для входження на ринок. За наявності прозорої та чіткої процедури приватизації, а також привабливих підприємств входження на ринок через придбання контрольного пакету акцій підприємства на приватизаційному тендері вимагатиме від інвестора менших зусиль порівняно із започаткуванням проекту "з нуля". Для забезпечення таких умов ФДМУ має стати єдиним органом, що контролює проведення приватизації і приймає рішення щодо умов і способів приватизації. Досягненню цієї мети має сприяти розпочата у грудні 1999 р. адміністративна реформа, в межах якої було ліквідовано низку установ, що дублювали повноваження інших урядових структур (зокрема, Національне агентство управління корпоративними правами). Зважаючи на те, що більшості інвесторів для прийняття рішення щодо інвестування необхідно близько 6 міс, доцільно скоротити тривалість переговорів з органами приватизації. Крім того, варто зосередити зусилля на зменшенні бюрократичних обмежень та подоланні корупції всередині ФДМУ, а не розпорошувати зусилля, розв'язуючи ці проблеми на всіх рівнях влади.

Прозорість процедури приватизації мусить також передбачати чіткішу визначеність прав власності. Завдяки запровадженню процедури продажу, що дозволила б уникнути ситуацій, за яких покупці перебувають у нерівних умовах (а в такому разі результати продажу можна оскаржити), інвестори мали б більшу впевненість у своїх правах власності. Інакше кажучи, Фонд державного майна України має дотримуватися чесної та послідовної політики. Наслідками таких кроків стануть спрощення процедури залагодження справ з приватизаційними органами і вироблення чітких прав власності. Завдяки цим змінам зросте вартість українських підприємств (за рахунок зменшення ризику), а доступ до приватизаційних конкурсів одержить ширше коло інвесторів.

Дослідження також дає підстави стверджувати, що транснаціональні компанії, які мають чималий капітал і опанували кращий світовий досвід провадження бізнесу, стануть для України найбажанішим інвестором, оскільки українські підприємства потребують великих інвестицій та витрат на проведення реструктуризації, а український уряд — надходжень до бюджету. Скромніші, порівняно з інвесторами-підприємцями та портфельними інвесторами, вимоги ТНК до прибутковості інвестицій потенційно сприяють їхній зацікавленості в ширшому колі підприємств і проектів для інвестування. Аби приватизаційна політика відповідала інтересам ТНК, Фонд державного майна України має запровадити такі зміни.

1. Оскільки головним мотивом поведінки інвесторів є пошук ринків збуту, ФДМУ має зосередити зусилля на таких секторах економіки, де вже сформувалися великі та перспективні внутрішні ринки (цьому критерію відповідають харчова промисловість та телекомунікації).