Інвестиційний ризик

Розрахунок виконаємо за викладеною вище методикою через коефіцієнт варіації:

1. Середній рівень дивідендів за минулий період:

(5+3+4+1+2) /5 = 3 грн на акцію.

2. Середньоквадратичне відхилення дивідендних виплат від середніх виплат за останні п'ять років

3. Коефіцієнт варіації

Отриманий коефіцієнт варіації 47 %, безумовно, надто великий, що свідчить про значну варіантність величини дивідендів у минулому й таку саму невизначеність отримання очікуваної поточної дохідності від цього фінансового інструмента в майбутньому.

У практиці фінансового інвестування при використанні методик моделі оцінювання фінансових активів (САРМ) несистематичний ризик інструмента інвестування визначається за допомогою так званого бета-коефіцієнта цінного папера.

Модель оцінювання фінансових активів становить ризик інвестування в цінний папір у вигляді двох складових:

• систематичний ризик пов'язаний із факторами, що впливають одночасно на весь ринок цінних паперів, і може визначатися через мінливість середньої дохідності всього ринку (дохідності портфеля, який складається з усіх цінних паперів, що є на ринку);

• несистематичний ризик притаманний лише даному цінному паперу і залежить від його особливостей. Цей ризик може бути нейтралізовано включенням до інвестиційного портфеля цінних паперів з різним рівнем різноспрямованого несистематичного ризику.

Систематичний ризик дохідності цінного папера за методикою моделі САРМ визначається через величину так званого бета-коефіці-єнта цінного папера, який показує залежність дохідності цінного папера від дохідності всього ринку (портфеля з усіх цінних паперів, що є на ринку). Розглянемо методику розрахунку бета-коефіцієнт цінного папера.

1. За фактичними даними кількох минулих звітних періодів визначається різниця між фактичною дохідністю ринку (R) як середньозваженої величини дохідності за всіма інструментами ринку і безризико-вою дохідністю (процентною ставкою безризикових державних цінних паперів (L) за ті самі періоди. Ця величина (Рг = R - L) визначатиме рівень середньоринкової премії за ризик, тобто додаткової дохідності щодо безризикової дохідності.

2. Розраховуються такі самі премії за ризик (Р) за ті самі звітні періоди в минулому, але виходячи з фактичної дохідності (D) цінного папера, який досліджується. Це буде величина Pd = D - L.

3. Визначається регресійний зв'язок між премією за ризик за обраним цінним папером (D) і середньоринковою премією за ризик (R). Рівняння регресійного зв'язку матиме такий вигляд:

(D-L) = b-(R-L) + a або

Pd=b-Pr + a,

де α — вільний член регресійного рівняння (його кількісний рівень не має економічної інтерпретації);

b — бета-коефіцієнт розглянутого цінного папера, який кількісно визначає залежність між премією за ризик даного цінного папера і премією за ризик загалом на ринку цінних паперів. Бета-коефіцієнт може мати значення від 0 і більше.

Якщо ризик цінного папера буде нижче від середньоринкового, то бета-коефіцієнт буде менший одиниці.