І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження
І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження
І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження
Найвагоміші здобутки Галицького Відродження пов'язані з діяльністю Івана Франка. Універ¬сальна особистість в історії світової культури, поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і організатор літе¬ратурного життя. Його творчість стала основою комплекс¬ного вивчення зв'язків української та світової культур.
Творчість І.Франка відзначається самобутністю і водно¬час споріднена з новими явищами в європейській літера¬турі кінця XIX ст. Його "Галицькі образки" - приклад ціка¬вого експерименту: введення оповідних форм у поезію.
Самобутність художнього мислення І.Франка виразно виявляється у поезіях ліричного циклу. Характерна щодо цього його збірка "З вершин і низин", "Зів'яле листя".
Цінним внеском у світову літературу стали філософські поеми І. Франка - "Смерть Каїна" і "Мойсей".
Прогрес у літературі І. Франко широко пов'язував із вдосконаленням засобів психологізму ("Лель і Полель", "Перехресні стежки", "Украдене щастя"). Творчість Франка-новеліста належить до кращих зразків світової літера¬тури.
Українська література на переломі XIX-XX ст. позна¬чена новаторськими тенденціями. Поряд з відомими іме¬нами (І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська) з'являються самобутні таланти (С. Васильченко, М. Вороний, А. Кримський, П. Карманський, О. Олесь, В. Винниченко). Утверджуються нові ідеї, теми, образи, форми художнього вираження. На оновленні літератури позначився вплив європейського модернізму, мотиви якого властиві вітчизняній культурі XIX ст.
У руслі модерністських пошуків формувалася творчість галицьких письменників. У 1906-1909 рр. діяло літературне об'єднання "Молода муза" (П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.).
“Молода муза” не була організацією, яка веде облік своїх членів чи має розроблений статут чи програму. Це був радше клуб літераторів, до якого тяжіло чимало молоді ,що працювала в різних галузях мистецтва: композитор Станіслав Людкевич, скульптор Михайло Паращук, живописець Іван Сиверин, скрипаль і маляр Іван Косинин, флейоніст Осип Шпитко...
Олімпом “Молодої музи” була кав'ярня, напише пізніше наймолодший її учасник М. Рудницький.
Взаємини Франка з “молодомузівцями “ були складними й неоднозначними. На жаль, досі це цікаве й дуже важливе для нашої літератури питання не досліджувалось у всій його складності, воно просто збувалося тезою про те , що Франко різко критикував як теоретичну платформу цієї групи , так і твори її представників.
Критикував, і різко, хоч завжди цікавився творчістю своїх молодих колег, стежив за кожним, відгукувався на нові їхні книжки. “Був невмолимим суддею у мистецьких справах, - закінчує свій спогад про Івана Франка П. Бірманський, - і прямо дивував нас своєю глибокою аналізою творчості нашої і чужої, хоча розходився у своїх поглядах з нами і не мав виправдання для наших ідеалів модернізму...
Хоч не можна сказати, що легковажив нами . Тішився, якщо вдавалося знайти йому в наших писаннях щось, що підпадало під вимоги його естетичних канонів , і хоча гнівили його наша сміливість не тюпати слідами, спорив з нами серйозно”.
“Молоду музу “ треба розглядати як ланку в системі взаємодії різних течій літературного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. фрагмент загальноєвропейської панорами, бо ідеї модернізму приходили на Україну різними шляхами, поєднуючись із деякими рисами попередньої реалістичної школи і набуваючи в українському національному середовищі нових ознак . При цьому кожен письменник репрезентує свою лінію розвитку , пошуки власної концепції, що охоплюють сферу ідей і форм. Єдине, що об'єднювало представників усіх цих груп , течій чи просто індивідуальностей , було неприйняття побутового реалізму , описовості старої школи письма.