Міфологія, релігія, культи, обряди давнього Єгипту
Міфологія, релігія, культи, обряди давнього Єгипту
Скласти уявлення про вірування, культи, обряди стародавніх єгиптян допомагають різноманітні релігійні тексти: гімни й молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць. Найважливішими є так звані “Тексти пірамід” - складана система заклять, замовлянь і молитов, що супроводжували заупокійні царські ритуали.
Для реконструкції найважливіших сторін життя суспільства Стародавнього Єгипту використовуються й так звані “Тексти саркофагів”, що збереглися на саркофагах епохи Середнього царства, також “Книга мертвих”, створена від періоду Нового царства й до кінця історії Стародавнього Єгипту. Це найпопулярніша збірка релігійних текстів і заклять у Стародавньому Єгипті. Примірники ілюстрованої “Книги мертвих” клалися до гробниць поруч із мумією померлого і слугували йому дороговказом у потойбічному світі.
За релігійними уявленнями жителів Стародавнього Єгипту - Схід, де встає сонце, місце народження й відродження, а Захід, де сонце зникає -, місце смерті й потойбічного життя. Схід називається Країною Бога, адже там сонце кожного дня піднімалось у славі.
Геродот писав про надзвичайну релігійність єгиптян, що їх виділяло серед інших народів. Спочатку богів зображали у вигляді тварин, пізніше вони набували подоби людей із головами тварин. Так, бог Ра мав голову сокола, Сехмет - лева, Анібіс - собаки, Хатхор - корови, Хнум - барана.
Існували боги тільки з людськими рисами.
Поклоніння тваринам практикувалось ще в архаїчний період, але найбільшого розвитку культ тварин досяг у період Нового царства. Найпоширенішим був культ священного бика Апіса.
Боги зв'язані сімейними узами. В Ранньому царстві в Мемфісі Птах був богом-вітцем, його дружина - богиня Сехмет, син - бог Нофертум. Птах, як один із найстаріших, створив світ, дав життя іншим богам і людям.
В Новому царстві надзвичайною тріадою стали боги з міста Фіви: Амон, його дружина Мут і син Хонсу. Починаючи від ХVІІІ династій, Амон став головним богом Єгипту. Верховний жрець Амона мав у своїх руках велику політичну владу, міг впливати на фараонів і навіть стати фараоном, як це траплялося приблизно в 1070 році.
Уявлення стародавніх єгиптян про потойбічне життя мали вирішальне значення в їхній релігії. Ці уявлення справили значний вплив на розвиток і формування стилю пірамід і гробниць, на всю архітектуру Єгипту.
Основною умовою загробного життя вважали збереження тілесної оболонки померлого. Для цього тіла мерців бальзамували. Рідня забезпечувала небіжчика всім необхідним, що могло знадобитися в потойбічному світі. Померлому давали харчі в дорогу, напої, одежу. Померлим приносили жертви. Єгиптяни вірували в потойбічне життя, в те, що люди мали кілька душ.
Спочатку право на існування в загробному світі мав тільки фараон. Ритуал поховання фараона супроводжувався складними обрядам. Адже від воскресіння душі фараона та від його благополуччя в загробному житті залежали життя й добробут Єгипту.
Релігійно-філософська поезія. Від епохи Давнього царства залишилася чудова літературна памятка-текст, відомий під назвою “Мемфіський богословський трактат”. Як і поема “Енума еміш”, текст, про який йдеться, прагне довести пріоритет молодого бога перед старшим.
В текстах про творення, які згадувалися вище, використовувалися фізичні терміни: бог відділяв небо від землі, або породжував повітря і вологу. Мова трактату - повна філософських термінів. Думка й мова були з давніх-давен атрибутами влади в Єгипті. В ранніх літературних творах вони зображалися як божества, зв'язані з Богом Сонця.
У Стародавньому Єгипті виникли різноманітні твори художньої літератури (міфи, казки, повісті, повчання) і досягли високого художнього рівня. Літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні, мали строго ритмічну форму. Зв'язок літератури стародавніх єгиптян з релігією, не позбавляв її розвитку. У цей час з'явились художні твори світського характеру, повісті та оповідання про пригоди мандрівників у південних та азійських країнах. Серед літературних жанрів особливу увагу приділяли дидактичній літературі.