Вступна частина промови
Цінний виступ повинен мати певний початок. Уміла побудова початку відіграє особливо иву роль у масових аудиторіях, якими є
зали судових засідань. Це добре розуміли ритори всіх часів. Вдалий початок судової промови допомагає установити необхідний психо¬логічний контакт зі слухачами, створює сприятливу атмосферу без¬посередності.
Вступ повинен зацікавити слухачів, привернути їхню увагу і підготувати до правильного сприйняття і розуміння сказаного. Чим менше шаблонності, тим більше уваги до такої промови. Закласти основу добрих стосунків із учасниками процесу, публікою в залі су¬дового засідання — таке завдання має поставити перед собою су¬довий ритор уже зі вступної частини промови.
Спостереження показують, що перші слова ритора, як прави¬ло, не досягають мети. Коли вони проголошувалися, слухачі лише «готували» свою увагу. Емоційне збудження, викликане різними под¬разниками до початку промови, ще не вляглося. Це необхідно вра¬ховувати при виступах у масових аудиторіях. Лише до деякої міри це стосується судової аудиторії. Обстановка в суді перед виступом про¬курора особлива і своєрідна. Коли слово надається державному об¬винувачу, в залі настає тиша. Загальна увага звернена до прокуро¬ра, всі чекають, що він скаже. І тут головне для прокурора — закрі-пити увагу слухачів. Пов'язати виступ із структурою судової промо¬ви. Не допускати загальних виразів і думок, навіть красиво і пра¬вильно викладених.
За сім років участі автора цих рядків у судових засіданнях військових і загальних судів частенько доводилося чути такий поча¬ток промови: «Вельмишановні судді! Я не затримаю довго вашої ува¬ги». Або; «Шановний головуючий! Шановні судді і учасники процесу! Я не буду багатослівним.» Така декларація зовсім недоречна. Якщо про¬мова дійсно буде короткою, то таке попередження лише продов¬жить її. А якщо ж—це буває часто — вона буде довгою, то ритор виявиться просто самонадіяним, а може, навіть смішним у очах слу¬хачів.
Засоби і прийоми побудови вступної частини обвинувальної промови бувають різноманітними. Вони залежать від характеру спра¬ви, яка розглядається, навичок обвинувача, складу судової ауди¬торії, інших обставин. Найбільш вживані прийоми:
• оцінка суспільно-політичного значення справи, яка розгля¬дається;
• вказівка на характерні особливості кримінальної справи;
• виклад програми виступу та ін.
Оцінка суспільно-політичного значення фактів, які є предме¬том судового розгляду, — важливий засіб побудови вступної части¬ни обвинувальної промови. Злочини за своєю природою є суспіль¬не небезпечними діяннями, мають суспільно-політичне значення і не байдужі суспільству. Тому від прокурора вимагається в кожному випадку виявити і наочно показати цю суть, звернути на неї увагу учасників судового розгляду, публіки.
Ось для прикладу вступна частина головного обвинувача від США Джексона на Нюрнберзькому процесі.
«Панове судді! Честь відкривати перший в історії процес із злочинів проти загального миру накладає важку відповідальність. Злочини, які ми намагаємося засудити і покарати, настільки зло¬вмисні, злісні і мають настільки руйнівні наслідки, що цивілізація не може потерпіти, щоб їх ігнорували, бо вона загине, якщо вони повторяться.
Той факт, що чотири великі держави, які захоплені перемогою і які страждають від нанесеної їм шкоди, утримали руку розплати і передали своїх полонених ворогів на Суд справедливості, є одним із найвидатніших прикладів тієї данини, яку влада платить розуму.
Цей Трибунал, хоча він і е нововведенням і експериментом, не є результатом абстрактних міркувань і не був створений задля того, щоб виправдати правові теорії. Цей судовий розгляд віддзеркалює прак¬тичне намагання чотирьох великих держав використати міжнародне право для того, аби протидіяти найбільшій загрозі нашого часу — агресивній війні. Здоровий глузд людства вимагає, щоб закон не обмежувався покаранням рядових людей за здійснені ними незначні злочини. Закон також повинен карати людей, які набувають вели¬чезну владу і використовують її навмисно і водночас для того, щоб привести до дії зло, яке не дає порятунку жодному вогнищу в світі.