Культура північноамериканського регіону

Лі¬те¬ра¬ту¬ра

Пе¬р¬ші лі¬те¬ра¬ту¬р¬ні тво¬ри ство¬рю¬ва¬ли¬ся в ан¬г¬лій¬сь¬ких ко¬ло¬ні¬ях у Пів¬ні¬ч¬ній Аме¬ри¬ці з по¬ча¬т¬ку XVII в. Ри¬си на¬ці¬о¬на¬ль¬ної своє¬рі¬д¬но¬с¬ті аме¬ри¬кан¬сь¬кої лі¬те¬ра¬ту¬ри, що скла¬да¬єть¬ся, ви¬сту¬пи¬ли у тво¬р¬чо¬с¬ті про¬сві-ти¬те¬лів епо¬хи Вій¬ни за не¬за¬ле¬ж¬ність 1775-1783 р. Про¬цес фо¬р¬му¬ван¬ня на¬ці¬о¬на¬ль¬ної лі¬те¬ра¬ту¬ри за¬ве¬р¬шу-єть¬ся в пе¬р¬шій по¬ло¬ви¬ні XIX в. Най¬ва¬ж¬ли¬ві¬шу роль у ньо¬му зі¬гра¬ли пись¬мен¬ни¬ки ро¬ма¬н¬ти¬ки. Під¬йом де¬мо-к¬ра¬ти¬ч¬них на¬стро¬їв на¬пе¬ре¬до¬дні й у пе¬рі¬од Гро¬ма¬дян¬сь¬кої вій¬ни 1861-1865 р. спри¬яв змі¬ц¬нен¬ню ре¬а¬лі¬с¬ти¬ч-них те¬н¬де¬н¬цій у лі¬те¬ра¬ту¬рі США. Ве¬р¬ши¬ною ре¬а¬лі¬з¬му XIX в. з'яв¬и¬ла¬ся тво¬р¬чість Ма¬р¬ка Тве¬на (справжнє ім'я С.Кле¬менс), що від¬би¬ло дій¬с¬ність сво¬го ча¬су у всім її рі¬з¬но¬ма¬ніт¬ті. У 1910-і ро¬ки від¬бу¬ва¬єть¬ся за¬ро-джен¬ня мо¬де¬р¬ні¬з¬му. По¬ети Е.¬Па¬унд, Т.С.Е¬лі¬от, про¬за¬їк Г.Стайн про¬го¬ло¬си¬ли роз¬рив з Аме¬ри¬кою, вва¬жа¬ю¬чи її кра¬ї¬ною, де трі¬у¬м¬фує бу¬р¬жу¬а¬з¬ний ути¬лі¬та¬ризм і не¬має ґру¬н¬ту для щи¬рої куль¬ту¬ри. Но¬ві¬т¬ня по¬езія пе¬ре-йня¬та про¬те¬с¬том про¬ти ме¬ха¬ні¬за¬ції по¬чут¬тів лю¬ди¬ни, пе¬ре¬тво¬рю¬ва¬но¬го в "оди¬ни¬цю ста¬ти¬с¬ти¬ки". У про¬зі 70-80-х ро¬ків пе¬ре¬ва¬жає те¬ма ду¬хо¬в¬ної по¬ро¬ж¬не¬чі й за¬сил¬ля псе¬в¬до¬ку¬ль¬ту¬ри, що спо¬ну¬ку¬ють ге¬роя до бу¬н¬та, не¬рі¬д¬ко руй¬ні¬в¬но¬го ха¬ра¬к¬те¬ру.

Му¬зи¬ч¬на куль¬ту¬ра

Му¬зи¬ч¬на куль¬ту¬ра США від¬рі¬з¬ня¬єть¬ся ба¬гат¬с¬т¬вом тра¬ди¬цій, жа¬н¬рів і сти¬лів, роз¬ви¬тий ме¬ре¬жею спе-ці¬а¬ль¬них ін¬сти¬ту¬тів, що ор¬га¬ні¬зу¬ють і на¬пра¬в¬ля¬ють му¬зи¬ч¬не жит¬тя кра¬ї¬ни. Се¬ред най¬ва¬ж¬ли¬ві¬ших те¬н¬де¬н-цій, що ха¬ра¬к¬те¬ри¬зу¬ють му¬зи¬ч¬ну куль¬ту¬ру США на¬ших днів, – по¬си¬лен¬ня ознак ре¬гі¬о¬на¬ль¬ної са¬мо¬бу¬т¬но¬с¬ті по¬ряд із чи¬с¬лом за¬га¬ль¬но¬на¬ці¬о¬на¬ль¬них явищ, що збі¬ль¬шу¬є¬ть¬ся. Сьо¬го¬дні мо¬ж¬на го¬во¬ри¬ти про спе¬ци¬фі¬ку му¬зи¬ч¬ної куль¬ту¬ри ря¬ду ре¬гі¬о¬нів кра¬ї¬ни, се¬ред яких осо¬б¬ли¬во ви¬ді¬ля¬єть¬ся За¬хід, осо¬б¬ли¬во Ка¬лі¬фо¬р¬ні¬я.

Об¬ра¬зо¬т¬во¬р¬че ми¬с¬те¬ц¬т¬во

Ми¬с¬те¬ц¬т¬во США по¬рі¬в¬ня¬но мо¬ло¬де, во¬но сфо¬р¬му¬ва¬ло¬ся ра¬зом з аме¬ри¬кан¬сь¬кою дер¬жа¬вою, ус¬па¬д¬ко-ву¬ю¬чи куль¬ту¬ру ко¬ли¬ш¬ніх ко¬ло¬ній єв¬ро¬пей¬сь¬ких кра¬їн. Пе¬ре¬мо¬га у Вій¬ні за не¬за¬ле¬ж¬ність від¬кри¬ла ва¬ж¬ли-вий етап у ми¬с¬те¬ц¬т¬ві. Мо¬гу¬т¬ні¬ми фа¬к¬то¬ра¬ми у фо¬р¬му¬ван¬ні ми¬с¬те¬ц¬т¬ва США бу¬ли ста¬но¬в¬лен¬ня на¬ції, за¬га-ль¬ний під¬йом на¬ці¬о¬на¬ль¬ної са¬мо¬сві¬до¬мо¬с¬ті і ши¬ро¬ке по¬ши¬рен¬ня де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬них ідей.

В ро¬ки дру¬гої сві¬то¬вої вій¬ни від¬бу¬ва¬єть¬ся пе¬ре¬лом у ху¬до¬ж¬ній куль¬ту¬рі США. Од¬не за ін¬шим ви¬ни¬ка-ють усі но¬ві мо¬де¬р¬ні¬ст¬сь¬кі пли¬ни. У 60-х і 70-х ро¬ках у США, а по¬тім і в ін¬ших кра¬ї¬нах по¬ши¬ри¬ла¬ся без¬ліч пли¬нів, що ви¬йш¬ли в ос¬но¬в¬но¬му з по¬п-¬ар¬ту й об'¬єд¬на¬них ні¬гі¬лі¬с¬ти¬ч¬ним від¬но¬шен¬ням до тра¬ди¬цій сві¬то¬вої куль¬ту¬ри. Тра¬ди¬ції аме¬ри¬кан¬сь¬ко¬го ре¬а¬лі¬з¬му в дру¬гій по¬ло¬ви¬ні сто¬літ¬тя від¬да¬но під¬три¬му¬ва¬ли Р.Кент, Р.Сойєр, А.¬Ре¬ф¬ре¬ж’є, що ство¬ри¬ли по¬вні ци¬ві¬ль¬но¬го па¬фо¬су ком¬по¬зи¬ції, що при¬зи¬ва¬ють до бо¬ро¬ть¬би за мир і со¬ці¬а¬ль¬ну спра¬ве¬д¬ли¬вість.

Ар¬хі¬те¬к¬ту¬ра

Роз¬ви¬ток про¬фе¬сій¬ної ар¬хі¬те¬к¬ту¬ри в аме¬ри¬кан¬сь¬ких ко¬ло¬ні¬ях по¬ча¬ло¬ся із се¬ре¬ди¬ни XVII в. під впли-вом ан¬г¬лій¬сь¬ко¬го нео¬кла¬си¬ци¬з¬му. Аме¬ри¬кан¬сь¬ка ар¬хі¬те¬к¬ту¬ра скла¬ла¬ся як осо¬б¬ли¬ве яви¬ще сто¬со¬в¬но ар¬хі¬те¬к-ту¬ри Ста¬ро¬го Сві¬т¬ла. У її ос¬но¬ві ле¬жа¬ли ра¬ці¬о¬на¬ль¬ні при¬йо¬ми бу¬ді¬в¬ни¬ц¬т¬ва, ха¬ра¬к¬те¬р¬ні для пе¬рі¬оду ак¬ти¬в¬но-го осво¬єн¬ня не¬об¬жи¬тих те¬ри¬то¬рій. Де¬ре¬в'я¬ний ка¬р¬кас бу¬ді¬вель но¬вих по¬се¬ле¬н¬ців був пе¬ре¬тво¬ре¬ний Д.Тей-ло¬ром у прак¬ти¬ч¬ну ле¬г¬ку до¬ща¬ту си¬с¬те¬му так на¬зи¬ва¬но¬го "по¬ві¬т¬ря¬но¬го ка¬р¬ка¬са". Пра¬г¬нен¬ня ху¬до¬ж¬ньо осми-с¬ли¬ти но¬вий тип бу¬ди¬н¬ку, йо¬го ка¬р¬ка¬с¬ну стру¬к¬ту¬ру, за¬сно¬ва¬ну на єди¬но¬му мо¬ду¬лі, і ве¬р¬ти¬ка¬ль¬ність об¬ри¬сів по¬ро¬ди¬ло на по¬ча¬т¬ку 80-х ро¬ків XIX в. "чи¬ка¬г¬сь¬ку шко¬лу" аме¬ри¬кан¬сь¬кої ар¬хі¬те¬к¬ту¬ри, Л.Г.Сал¬лі¬вен став її іде¬о¬ло¬гом. Спе¬ци¬фі¬ч¬ний ха¬ра¬к¬тер аме¬ри¬кан¬сь¬ких міст сфо¬р¬му¬ва¬в¬ся в 30-і ро¬ки XX в. – над¬гу¬с¬та за¬бу¬до¬ва вну¬т¬рі¬шньої зо¬ни, над якою па¬ну¬ють "ку¬щі" хма¬ро¬чо¬сів ді¬ло¬во¬го центра, спо¬лу¬ча¬єть¬ся з ни¬зь¬кою щіль¬ні¬с¬тю при¬го¬ро¬дів. Свя¬т¬ку¬ван¬ня 200-річ¬чя не¬за¬ле¬ж¬но¬с¬ті США (1976) да¬ло сти¬мул до ве¬ли¬ких ро¬біт по ре¬с¬та¬в¬ра¬ції іс¬то¬ри¬ч¬них па¬м'я¬т¬ни¬ків. Та¬ка ді¬я¬ль¬ність ви¬яви¬ла¬ся еко¬но¬мі¬ч¬но ви¬гі¬д¬ної і роз¬ви¬ва¬ла¬ся в 80-і ро¬ки.