Музика і барви у пізнанні серцем
Дитина,  яка  пізнає світ  через  художній твір, сприймає  його не тільки  розу-мом,  свідомістю, інтелектом, а  й  усіма своїми  органами почуттів. Адже  слово ми бачимо, чуємо, відчуваємо, а не тільки розуміємо.
Для  цього  протягом усього  заняття  кожному  учневі надаю можливість, пра- цюючи   над  окремим   епізодом,  уривком,  розділом,  вишукувати   власні  звукові, зорові,  словесні  ряди,  за  допомогою яких  знання,  поняття  і  категорії  набувають особистісного  змісту, тому що вони розглядаються крізь призму власного відчуван-ня і розуміння.
Ця робота потребує досить високого  рівня логічного, образного та  асоціатив-ного  мислення. Учень  має стати певною  мірою  співавтором  тексту, включитись у спів творчу діяльність, досягнувши емоційного стану співпереживання. Це справжнє спілкування з художнім  твором, коли  книга не  повчає і наставляє, а  безпосередньо          ‹‹ вбирає ››  дитину  у  власний  простір. Той  духовний  заряд,  що  зосереджений  у творі мистецтва, ‹‹ пронизує ››  учня як спілкування ‹‹ від духу до духу ››. Урок ЗЛ на   якому   відбувається   таке  спілкування,   стає   своєрідним   твором   мистецтва, результатом  спільної діяльності вчителя, учнів і самого автора. Він  і за змістом, і за формою, і  за  використаними методами  роботи інтегрований. В  його  основі мають бути такі засади:
1. Розвиток сенсорного  апарату кожної дитини, ‹‹ витончення ›› її  почуттів, збагачення  емоційного  світу.
2. Взаємозв’язок  різних  видів  мистецтва,  використаних  як на основі ідейно-тематичної спільності, аналогії, так і на асоціативному рівні.
3. Робота над розумінням ‹‹ мови ››   різних видів мистецтва: у музиці – звуку, у  живописі – кольору,  у  танці – руху,  в  архітектурі – форми,  розміру,  обсягу,   у літературі – слова  тощо.
4. Розвиток  образного, асоціативного  мислення  дітей,  їхньої  фантазії,  уяви, творчих спроможностей.
5. Художньо - творча   діяльність   учнів:  театральна,  музична,  образотворча, декоративно-прикладна, літературна тощо.
Звідси вимоги до вчителя ЗЛ.  Це мусить бути фахівець  високого  загальноку- льтурного  розвидку,  образного  мислення,  розвиненої  фантазії  й  уяви,  культури почуттів,  спроможний  до  імпровізації  і творчості.  Він  має  переосмислити  мету освіти,   систему   методів,  структуру   уроку,   а   головне   власну  —  власну  роль організатора взаємодії дитини із твором мистецтва, зокрема художнім текстом.
Традиційна  система методів,  що тяжіє сьогодні,  спрямована  на  опанування учнями  знань,  формування  їхніх умінь  і  навичок. Проте  урок  ЗЛ  дає  не  тільки знання,  розвиваючи  логічне  мислення,  інтелект дитини,  –  він  формує  емоційно-вольову сферу,  ‹‹ переживання ››   проблематики,  авторської  позиції.  І тут  варто говорити не стільки про методи, скільки про той внутрішній стан учня,  співпережи-вання,  духовного  піднесення особистості,  співтворчості. Специфіка  інтегрованого уроку ЗЛ, побудованого на основі  взаємодії різних видів мистецтва. Структура його дуже   динамічна,   але  практика   свідчить   про   доцільність  виокремлення   таких компонентів:
1. ‹‹ Занурення ››  учнів у добу, світ письменника,  простір  тексту, в історію, культуру, побут, традиції,  звичаї тієї країни,  нації,  які змальовані у творі. Це ‹‹ за-нурення ››  має  забезпечити   осягнення   настрою  всього  твору,   його   провідних мотивів. Крім того, ці настрої, враження, образи зображеної  епохи  слід порівняти із тим, що впродовж усього уроку доповнюватимуть учні, коригуватимуть, а можливо, й змінюватимуть.
2. Співвідношення  цих  образів, проблем,  настроїв; аналіз  у  єдності  форми і змісту,  характеристика   системи   образів,  авторської  позиції,  композиції,  засобів художньої  виразності  тощо. Створення  учнями  звукового,  зорового  і  словесного рядів, що розкривають на логічному й емоційному рівні  розуміння  та  переживання ними тексту.
4. Зіставлення  ‹‹ мови ››   літератури   й   інших  видів    мистецтва.  Розкриття специфіку  цієї  ‹‹ мови ››.
5. З’ясування власних  словесних,  зорових,  звукових  образів,  що  виникли  в уяві учнів  унаслідок  читання,  обмін  думками  і  враженнями.
6. Відтворення цього образу в тому чи тому виді  власної  творчості: музичній, образотворчій,   театральній,   літературній.  Знаходження   на   уроці   колективного образу – результату увзаємнення учнів, учителя, автора тексту, художнього полотна і  музичного твору.