Виготовлення дерев’яних мозаїчних виробів
Ніж повинен мати ручку. Її виготовляють із м'яких порід (ли¬па, вільха, ялина, сосна) або із двох дерев'яних пластин (лущений шпон), щільно обмотаних ізоля¬ційною стрічкою. Ручки з м'яких порід дерева зручніші для роботи.
Ручку для скальпеля можна виготовити двома способами. При першому способі беруть простругані дві пластини: товщина однієї 7—10 мм, іншої — 5—7 мм. Ширина пластин повинна бути на 5 мм більшою від ширини полотна скальпеля. Приклавши до однієї з них (товстішої) полотно скальпеля так, щоб лезо ножа виступало на 15—20 мм, обмальовують на пла¬стині його форму. Вибирають по¬глиблення ножем або плоскою ста-мескою, підчищують дно, вклада¬ють у виїмку скальпель, потім прикладають, змазавши клеєм, ін¬шу пластину й стискують їх струб¬циною або обмотують шнуром чи накладають важіль (гирю тощо). Після витримки й повного виси¬хання клею обробляють ручку ру¬банком, ножем, рашпилями, поло¬гими стамесками, округлюють ку¬ти. Ручка повинна мати овальну форму і бути зручною для три¬мання трьома пальцями.
Другий спосіб. У бруску тов¬щиною 15 мм вирізують паз (3—5 мм) на ширину полотна скальпе¬ля, в який його вкладають. Роб¬лять шпаклівку з деревної муки на сечовиноформальдегідному клею (смолці) або на епоксидному. Шпаклівку втирають у паз і дають просохнути. Потім ручку обробля¬ють рубанком, шліфують і лаку¬ють.
Два ножі з надфіля виготовля¬ють у такій послідовності. Розла¬мують надфіль на дві однакові половини. Сточивши кінець стер¬жня надфіля, а в плоскому від¬ламку — грані, забивають їх у ручки з осики або липи. Роблять це повільно й обережно, не заби¬ваючи відразу, а постукуючи, щоб ручка не розкололася. Заточують леза за формою, а потім заправ¬ляють їх на войлочному крузі з пастою або на дрібнозернистому бруску чи шліфувальному папері.
Взявши відрубок сталевого пру¬жинного дроту довжиною 50—60 мм, розклепують один його кінець до товщини 1 мм (краще це зро¬бити у розігрітому вигляді, три¬маючи за другий кінець плоско¬губцями) . Розклепують на наковальні (або на рельсі, на забитій у дерев'яну колодку сокирі) мо¬лотком. Потім метал загартову¬ють, розігрівши його до біло-червоного кольору й швидко опуска¬ючи в мастило (солідол, підсолену воду). Після охолодження забива¬ють у ручку таким самим спосо¬бом. Ніж із небезпечної бритви заправляють у дерев'яну ручку так, як скальпель, а ніж із від¬ламка полотна слюсарної пил¬ки — як ніж із напилка.
Стамесками вирізують на¬півкруглі, круглі, овальні елемен¬ти набору мозаїки. Футчиком ви¬гідно вирізати кутові елементи на¬бору, особливо по краях смужки або круга, квадрата й інших форм. Щоб уникнути розколів шпону, спочатку злегка підрізують верхні волокна, а після цього стамескою відрізують елемент набору пов¬ністю.
Пробивачі-просічки — це трубки з заточеною фаскою. Збоку сточують отвір, через який вий¬мають вибиті й застрягнуті у труб¬ці вставки шпону. Пробивачі може зробити токар по металу або слю¬сар. Бажано заготовити пробивачі не тільки круглої форми, а й для вибивання квадрата, трикутника тощо. Вони дають змогу точно й щільно пасувати вставні елементи.Рейсмус звичайний, або спеціальний, застосовують для нарізування однакової ширини смужок, якими обкладають фризи, рамки тощо. У звичайний столяр¬ний рейсмус потрібно вставити сталеву голку, заточену лопаточ¬кою.
Робочий планшет з одного бо¬ку повинен мати рівний невисокий бортик, в який впирають вирів¬няний листок шпону. Рейсмус спеціальний має на підошві мета¬леву пластину, що закріплюється гвинтами, якими можна регулюва¬ти ширину смужок. У ньому по¬винен бути отвір для різця.
За цим принципом можна ви¬готовити рейсмус із дерев'яної ко¬лодки, де є наскрізний проріз і ложе для ножа. На підошві за¬кріплюють гвинтами металеву пластину товщиною дещо грубшою від товщини шпону з поперечними прорізами. Опускаючи гвинти, пе¬ресувають їх на потрібну ширину пластини, закріплюють нерухомо гвинтами й відрізують смужку шпону, впираючись пластиною в кромку шпону. Використовують також здвоєний різак із регульо¬ваною шириною різання.
Циркульний різак — це звичайний циркуль-вимірювач із креслярської готувальні. Якщо од¬ну голку його сточити лопаточкою, ним можна вирізати невеликі круглі вставки. Циркуль можна виготовити з розсувною скріплюючою дугою і затискним різцем. Для вирізування великих кіл по-трібен спеціальний циркуль із ру¬хомим різцем і нерухомим упором ручки або навпаки.
Плечовий різак з довгою, що закладається за плече, ручкою (600—700 мм) потрібний для рі¬зання твердих крихких порід. Ним легше вирізати довгі криволінійні елементи набору.