Культура в системі суспільства
Поняття та види субкультур.
Субкультура – це набір символів, цінностей, норм поведінки, що відрізняють те чи інше суспільство. Кожне суспільство утворює свою субкультуру. Субкультура не відкидає загальлюдську культуру, проте в той же час має свої специфічні відмінності.
Можна виділити національні, конфесіальні, професіональні суб-культури організацій, соціальних груп тощо. Термін “національна субкультура” застосовується для визначення символів, віруваннь, цін-ностей, норм поведінки, що характеризує людське співсуспільство в тій чи іншій країні.
Часто культурні меньшини докладають особливих зусиль, щоб збе-регти своє самобуття, захистити свої цінності та вижити у середовищі, де переважають культури більшості населення, які подавляють інші культури. Це явище називається культурним конфліктом.
Другою найважливішою формою є конфесіальна субкультура. Конфесіальна культура складається на основі общності віросповідання, належність до тієї чи іншої церкви. Наприклад, можна говорити про хрис-тиянську, мусульманську, буддистську культури в цілому. Окремі гілки напрямку в світових релігіях утворюють свої субкультури: наприклад, православну, католичну, протестантську.Професіональна субкультура утворюється на основі загальних символів, цінностей, норм поведінки, що розрізняються тією чи іншою професіональною групою. Вона тісно пов’язана з змістом роботи і ролью, яку в суспільстві грають її представники.
Негритянський діалект. Деякі з найбілш цікавих досліджень субкуль-тур присвячені мові. Наприклад., Вільям Лабов (1970) намагався довести, що вживання нестандартної англійської мови дітьми із негритянського гетто не свідчить про їх “мовну неповноцінність”. Лабов вважає, що негритянські діти вживають в деякій мірі іншу систему граматичних правил. Тим не менш вживання нестандартної англійської мови визиває проблему – несхвальну реакцію більшості на так зване порушення загаль-ноприйнятих правил. Вчителі часто вважають використання негритян-ського діалекта порушенням правил англійської мови і тому негритянські діти незаслуженно підвергаються критиці і наказанню.
Взаємозв’язок культури та економіки. Соціальні функції культури.
Для розуміння місця і ролі культури в житті суспільства велике значення має уяснення взаємодії культури з різними сферами життя суспільства і, перш за все, взаємодія культури і економіки. В розумінні цього взаємовідношення виділяються дві протилежні позиції. Першу позицію найбілш яскраво представляє марксизм. З точки зору марксизма головну роль в житті суспільства грає матеріальне виробництво. “Люди перш ніж займатися наукою, політикою, філософією, релігією повинні виробляти матеріальні блага”(їсти, пити, одягатися, мати житло). Культура виростає з економічної діяльності людини, обслуговує цю діяльність. Проте марксизм підкреслює наявність оберненного зв’язку.
Протилежну позицію займають Е.Дюркгейм і М. Вебер. Вони вважають, що саме культура грає вирішальну роль в житті суспільства, забазпечує його цілісність і розвиток, впливає на всі сфери суспільного життя і, перш за все, на економіку. В своїй роботі “Протестантська етика і дух капіталізма” німецький соціолог М.Вебер намагався довести, що визначена субкультура створила такі мотивації поведінки, які стиму-лювали представників цієї субкультури до посиленої поведінки своїх справ на ринкових капіталістичних началах і сприяли формуванню капіталістичних виробничих відносин.
Отже, культура грає важливу роль в житті суспільства, яка полягає в тому, що культура виступає засобом аккумуляції, зберігання і передачі людського опита. Ця роль культури реалізується через ряд функцій.
1.Освітньо-виховна функція. Можна сказати, що саме культура робить людину людиною. Індивід стає людиною, членом суспільства, особою по мірі соціалізації, тобто засвоєння знань, мови, символів, цінностей, норм, звичаїв, традицій свого народу і усього людства. Культура особистості асоціюється з розвинутими творчими здібностями, розумінням виробів мистецтва, вільним володінням рідною та іноземними мовами і т.п. Все це досягається в процесі виховання и навчання.
2.Інтегративна і дезінтегративна функція. На ці функції особливу увагу звертав в своїх дослідах Е.Дюркгейм. Відповідно до Дюркгейма, засвоєння культури створює у людей, членів того чи іншого суспільства, відчуття суспільності, приналежність до однієї нації, народу, релігії, групі тощо. Таким чином культура об’єднує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність суспільства. Проте об’єднуючи одних на основі будь-якої субкультури, вона протиставить їх іншим, роз’єднує більш ширші співсуспільства. Всередині цих більш ширших співсуспільств можуть виникати культурні конфлікти. Таким чином культура може нерідко виконувати і дезітегруючу функцію.