Франц Шуберт. Життєвий і творчий шлях.

Франц Шуберт народився в 1797 р, у передмісті Відня, в сім'ї шкільного вчителя.

Музикальні здібності хлопчика виявилися дуже рано, і він уже в ранньому дитинстві з допомогою батька і старшого брата навчився грати на фортепіано і скрипці.

Завдяки доброму голосові одинадцятирічного Франца вдалося влаштувати в закритий музичний навчальний заклад, який обслу¬говував придворну церкву. П'ятирічне перебування там дало Шубертові основи загальної і музичної освіти. Уже в школі Шуберт творив дуже багато, і здібності його були помічені видатними му¬зикантами.

Але життя в цій школі було тягарем для Шуберта у зв'язку з напівголодним існуванням і неможливістю цілком віддаватися писанню музики. В 1813 р. він покинув школу і повернувся додому, але жити на засоби батька було неможливо, і незабаром Шуберт зайняв посаду вчителя, помічника батька у школі.

З труднощами пропрацювавши у школі три роки, він залишив її, і це привело Шуберта до розриву з батьком. Батько був проти того, щоб син залишив службу і зайнявся музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні належного становища в суспільстві, ні матеріальної благополучності. Але обдаровання Шуберта до того часу виявилося так яскраво, що він не міг за-йматися чимось іншим, крім музичної творчості.

Коли йому було 16-17 років, він написав першу симфонію, а потім такі чудові пісні, як «Гретхен за прядкою» і «Лісовий цар» на текст Гете. За роки вчителювання (1814-1817) він написав багато камерної, інструментальної музики та близько трьохсот пісень.

Після розриву з батьком Шуберт переїхав до Відня. Він жив там у великій нужді, не мав свого кутка, а перебував по черзі у своїх приятелів — віденських поетів, художників, музикантів, часто таких же бідняків, як і він сам. Нужда його доходила іноді до того, що йому ні на що було купити нотного паперу, і він змуше¬ний був записувати свої твори на обривках газет, на столових меню та ін. Але таке існування мало відбивалося на його настрої, звичайно життєрадісному і веселому.

У творчості Шуберта-«романтика» поєднуються веселощі, життєрадісність з меланхолічно-сумними настроями, що доходять іноді .до похмуро-трагічної безнадійності.

Це був час політичної реакції, жителі Відня намагалися забу¬тися і відвернутися від похмурих настроїв, викликаних тяжким політичним гнітом, багато розважалися, веселилися і танцювали.

Навколо Шуберта згрупувався гурток молодих художників, письменників, музикантів. Під час вечірок та позаміських прогу¬лянок він писав дуже багато вальсів, лендлерів та екосезів. Але ці «шубертіади» не обмежувалися тільки розвагами. В цьому гуртку запально обговорювалися питання суспільно-політичного життя, виражалося розчарування навколишньою дійсністю, ви-словлювалися протести і невдоволення проти тодішнього реакцій¬ного режиму, назрівали почуття тривоги, розчарованості. Поряд з цим сильні були й оптимістичні погляди, бадьорий настрій, віра в майбутнє. Увесь життєвий і творчий шлях Шуберта сповне¬ний був суперечностей, які так характерні для художників-романтиків тієї епохи.

За винятком незначного періоду, коли Шуберт примирився з батьком і жив у сім'ї, життя композитора було дуже тяжке. Крім матеріальної нужди, Шуберта пригнічувало його становище в суспільстві як музиканта. Його музика не була відома, її не розу¬міли, творчості не заохочували.

Творив Шуберт дуже швидко і багато, але за його життя майже нічого не друкувалося і не виконувалося.

Більшість його творів залишилася в рукописах і була виявлена через багато років після його смерті. Наприклад, один з найпопулярніших і улюблених тепер симфонічних творів — «Незакінчена симфонія» — ні разу не виконувався за його життя і вперше був виявлений через 37 років після смерті Шуберта, так само як і ба¬гато інших творів. А проте потреба почути власні твори у нього була така велика, що він спеціально писав чоловічі квартети на духовні тексти, які міг виконати його брат з своїми співаками в церкві, де він служив регентом.