Українська лірична пісня - романс

Як ховали козаченька

В зеленім байраці.

( Т. Шевченко “ Тарасова ніч ’’)

Кажуть, не знайти такого зілля, яким можна було погамувати кохання. У народній пісні стверджується: “ Од хвороби ліки знають, од любові – помирають.”

І все одно до кожного приходить та бентежна пора. Тоді дівчата бачать неспокійні сни.

“ І снився сон дивний, нежданий...

Приснився дівчині коханий.

А матері знову не сплять,

Бо доньки виспівують вечорами.”

Такі пісні дуже популярні. Та, мабуть, не всім відомо, до якого жанру належать подібні пісні.

Це – український романс...

На голови, де наче солов’ї,

своє гніздо щодня збивають будні,

упав романс, як він любив її

і говорив слова їй незабутні.

І справді, коли звучить романс, хочеться вірити, що й нас люблять, і ми когось любимо. Романс – то завжди маленьке свято. Воно повертає нас на стежки шасливого чи втраченого кохання.

Жіноче серце! Чи ти слід студений,

Чи запашний, чудовий цвіт весни?

Чи світило місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все? Чи ти як тихі сни.

Невинності? Чи ти як той стяг воєнний,

Що до побіди кличе? Чи терни,

Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний

Чи демон лютий з пекла глибини?