Хоровий твір “На човні”

Щодо інтонації, то у творі є місця досить складні для інтонування. Високі ноти слід виконувати прикритими звуками на опорному диханні, брати високі ноти “зверху”.

ДИРИГЕНТСЬКО-ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ

Твір написано в розмірі 6/8, але диригується за 2-дольною схемою.

Виклад теми починається з вступу партій сопрано і альта на першу долю. Для вступу партій служить жест-замах з другої долі двохдольної схеми. В другому такті знімаємо сопрано і альт. Партія тенора вступає в 3-му такті на першу долю двохдольної схеми. Бас вступає в 7-му такті. В 13-му такті вступають всі партії.

Для досягнення ансамблю, всі партії, майже на протязі всього твору, повинні звучати однорідно. Тобто одна партія не голосніше співає ніж інша.

Ансамбль звучання всіх партій досягається порівняно легко, бо хор співає переважно на mg і в зручній теситурі.

Твір виконуємо в помірному темпі, але з ривком (рухом), штрих lеgato I non lеgato. Диригент не має забувати про ланцюгове дихання в творі.

ТЕХНІЧНІ СКЛАДНОСТІ

У творі зустрічаються такі технічні складності:

1.Показ вступів.

2.Зняття.

3.Витримування фермат, різноманітна динаміка.

4.Різні темпи, сповільнення.

ДИНАМІКА

Динаміка відіграє важливу роль, різними динамічними нюансами, композитор глибше розкриває характер твору, його тему, ідею, а також допомагає ввійти в образ цього тексту. Динаміка різноманітна на протязі всього твору. Динаміка допомагає композитору розкрити загальний розвиток твору, і у виведенні кульмінації твору, вона відіграє першорядну роль.

ДИКЦІЯ І ОРФОЕПІЯ

У творі О.Свєшнікова “На човні”, як і в усіх інших творах, повинна бути надзвичайно чітка дикція, правильна вимова слів, точні і виразні закінчення слів, щоб не пропадали приголосні звуки. Так, як в даному творі дуже різноманітна динаміка, то потрібно пам’ятати, що і на f, і тим більше в Р, дикція повинна бути однако виразною і доступною для слухача.

Недбале вимовляння слів веде за собою, як неминучий наслідок, недбалу, бруднувату інтонацію.

Вокальна сторона, тобто мелодія, протікає по голосних звуках, а приголосні звуки є зв’язками до голосних (а, о, е, і, у, и) прикривати ці звуки, а також на вимову приголосних (ш, п, т. ц) – ці артикулювання голосних сприяє досягненню чистої інтонації.

Для диригента дуже важливо домогтися дотримання вокального правопису словесного тексту: вимовляємо: “Бе-рег зем-лі да-ле-кий”, а співаємо: “Берег землі дале-кий”.