Місто над Прутом
На новому місці було відбудовано доміні¬канський монастир. Основні його споруди знаходились там, де сьогодні стоїть церква святого Михайла. На схід від нього був мо¬настирський цвинтар. Згодом, після ліквіда¬ції 1788 р. ордену домініканців, монастир за¬крили, а його приміщення передали магістра¬ту. В 1855 р. на місці монастиря збудували церкву святого Михайла.
Середньовічна Ринкова площа в Коломиї суттєво відрізнялася від теперішньої. За пи¬семними свідченнями це була велика незабудована прямокутна площа з ратушею по¬середині. В 1865 р. пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і ве¬лику частину навколишніх будинків. Тому в 1877 р. на розі площі звели нову ратушу, а посеред ринку «місто збудувало блок домів для погорільців». З того часу в Коломиї поча¬ли з'являтися муровані кам'яниці, поступо¬во витісняючи старі дерев'яні будівлі.
Найважливішим заняттям коломийських міщан з найдавніших часів було добування солі з соляних «вікон» в передгірних селах поблизу Коломиї. У 1565 р. в місті було 50 зваричів солі. Особливе місце займала торгів¬ля сіллю.
Коломия стояла на основному торговому шляху з Польщі, Німеччини через Галич на Волощину і Дунай. Через місто йшов шлях на Київ, Угорщину і Чехію. Таким чином розви¬ток Коломиї в першу чергу залежав від торго¬вого транзиту. Це особливо замітно, скажімо, на кількості пекарів. Якщо взяти до уваги, що торговельні валки, які проїжджали через місто, могли мати й до триста возів, то стає зрозумілим, чому наприклад у Коломиї в 1565 р. було 150 пекарів, тоді як в Белзі — тільки 34, Холмі— 52, Львові— 53, Кам'янці— 63. На той час в місті було 8 різницьких яток, де забивали худобу (в Снятині було 6), 2 соло¬довні, 2 бровари, 2 млини. В Коломиї добре дбали і про бджолярство — місто мало 57 пнів, тоді як в Снятині було 20, а в Галичі — 21.
Велике значення надавалося торгівлі. Мі¬сто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Крім того, купцям категорично забороняли обминати, Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користу-вання на ярмарку тільки коломийською ва¬гою.
Будівництво нового замку, оборонних спо¬руд міста лягало на плечі коломиян важким тягарем. Перша половина XVII ст. пішла на відбудову міста та заліковування ран.
І хоч татарські орди рідше з'являлись під стінами міського замку, а загроза турецької навали була меншою, коломийські міщани постійно відчували тягар податків, несправедливостей з боку старости і війта, польської шляхти і магнатів, різних орендарів і лихва¬рів. Особливо обурювали збройні наскоки сусідніх магнатів, які захоплювали худобу, грабували господарство, калічили людей. Це викликало стихійні протести і навіть зброй¬ні виступи.
Після побудови нового оборонного замку Коломия вже могла захищатися від татар¬ських нападів. В 1648 р., коли повстанські за¬гони Семена Височана діяли на Прикарпатті, якраз за стінами Коломийського замку зна¬йшла притулок польська шляхта з навко¬лишніх містечок.
В другій половині XVII ст. у селах Коло¬мийського повіту, особливо в його гірській частині посилився опришківський рух. Особ¬ливого страху наганяв на польську шляхту Олекса Довбуш. Місто не раз ставало свід¬ком суду та прилюдної розправи над оприш¬ками.
В 1772 р. після першого поділу Польщі, покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії. Ця подія позначилася на житті міста: від Коломиї відійшли села, податки з яких вона використовувала на свої власні по-треби. За новим адміністративним поділом 1781 р. Коломия була включена до Станіславської округи і частково втратила свої колиш¬ні функції повітового центру. До чотирьохсот¬літньої полонізації краю додався новий, австро-німецький вплив, і на околицях міста, як гриби після дощу, стали виникати в Коло¬миї німецькі колонії. Протягом XIX ст. уряд будує в Коломиї 6 військових казарм, та 3 по¬рохові склади. В місті концентрується вели¬ка кількість війська, створюється до 70 кар¬них загонів для боротьби з опришками. В 1811 р. створюється Коломийська округа, межі якої і колишнього повіту практично спів¬падали.Економіка міста на той час була нерозвиненою, природні ресурси майже не використо¬вувались. Основними галузями були млинар¬ство, ґуральництво, винокурство, а також гон¬чарство. В другій половині XIX ст. з розвит¬ком нових економічних відносин в Коломиї відкриваються приватні майстерні, цехи, ма¬лі підприємства, заохочується вкладання коштів у спільні акціонерні заклади, крамни¬ці, склади, магазини. Згодом це дало можли¬вість місту вийти з кризового стану.
Новий етап у розвитку Коломиї почався після вступу в дію у 1866 р. залізниці Львів— Чернівці, а в 1876 р. Львів — Бухарест. В Сло¬боді Рунгурській знайшли нафту, а в Мишині, Стовпчатові і Джурові — буре вугілля. У 1885 р. в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку. З по¬будовою залізничних шляхів у Коломиї та навколишніх селах побільшало дрібних під¬приємств, цехів, майстерень, зросло лісопиль¬не та цегельне виробництво, нових висот до¬сягла торгівля.