Моє село - Прокурава

Село Прокурава належало до домінії Уторопи, Станіславського циркулу, з 1811 року – циркулу Коломия.

В селі Прокурава Коломийського округу Снятинського повіту була парафіяльна школа, заснована 1850 року.

В 1857 році в селі було орної землі 86 моргів, лугів і городів – 662 морги, пасовищ – 579 моргів, лісу селянського – 112 моргів, лісу державного – 430 моргів.

У 80-х роках ХІХ століття село Прокурава мало державної власності 430 моргів, а гуцули із села мали 1409 моргів. В 1857 році тут було 786 мешканців, а в 1870 році село Прокурава начислювало – 750 мешканців. В 1880 році в громаді було 874 греко – католики.

Отже із вищих статистичних даних бачимо, що село Прокурава збільшилося в кількості свого населення й то на протязі досить короткого часу.

Опираючись на дещо пізніші статистичні дані бачимо, що загальний простір села виносив 10,9 км2 . З того простір рільних вжитків виносив 4,88 км, а орної землі 1,16 км2. Мешканевих домів на день 30 вересня 1921 року було 195 хат, 985 жителів, 252 голови великої рогатої худоби, 30 коней, 959 овець, 7 кіз, 72 свиней. 66 вуликів, ріллі 92 морги, лугів 622 морги, городів 30 моргів, пасовищ 558 морг, лісів 535 моргів.

1.Йосифінська і францисканська метрика, ст..250

2.На основі запитальника Гуцульського Дослідного Інституту.

3.Історія міст і сіл Івано- Франківської області. Київ, 1971, с.133

4.В.Шухевич. Історія Гуцульщини.

Населення займалося випасом худоби , особливо розводили овець, кіз. Виробляли різні дерев’яні предмети хатнього вжитку : ложки, макогони, тачівки, маглівниці, лопати, коновки, бербениці. В лісі збирали ягоди, гриби, які сушили. З цими виробами та сушеними грибами йшли в Косів і Коломию, або аж за Дністер і там міняли на зерно – хліб. Повертались із заробком додому.

Як подають джерел з 1880 року у селі Прокурава була церква Непорочної Діви Марії. Це була церква дерев’яною та в тому часі дуже старою. Само вже село в тому часі належало до парафії села Шешори, яка віддалена на 12 км.За тематизмом з 1935 року в селі Прокурава була церква Соборно Пречистої Діви Марії, побудована в 1889 році, в які було 1267 парафіян. Душ пастирем для парафіян був отець Миколай Кейван народжений у 1864 році, рукоположений 1897 році. Був одружений. По церкві діяло церковне братство без статутів та Товариство Апостольської Молитви, які у досить великій мірі , причинилися до піднесення громадсько – церковної діяльності серед мешканців села.

Багатьом біднякам доводилось наймитувати своїх багачів куркулів, які мали по 15-18 га землі, в селі діяли опришки. В опришках з села був Мосорук (ім’я невідоме), 1817 року народження. Сам він був ватажком. Опришки проходили через гори: Тарниця, брусний, які знаходяться на території села Прокурава. На горі Брусний в селі ще й досі є великий камінь, в якому є печера. Тут перебував Довбуш і цей камінь назвали його іменем.

1.Тематизм Станіславської єпархії з 1935 року.

2.З уст Чекурака Романа Петровича.

Щодо культурно – освітньої праці, то вона концентрувалася в читальні “Просвіта”, де були аматорські гуртки, хори і бібліотека. Громадсько – політичну роботу проводили головним чином радикальна партія і УНДО (Українська Національно Демократична Організація). Радикальна партія була дує популярна на Гуцульщині. При цьому треба зазначити, що радикальна партія під час польської окупації займалася не тільки підготовкою та проведенням виборів до місцевих урядів, чого досі не було.

Молодь села за часів австро – угорської окупації горнулася до спортивної організації “Січ”, а за польської окупації до таких спортивних організацій як “Луг” і “Каменярі”. В цих спортивних організаціях якраз і проходило організоване життя місцевої влади.