Наш край у 20х – 30х роках ХХ століття

Здавна Полтава відзначалася розвинутою харчовою промисловістю. 15 березня 1926 року стала до ладу беконна фабрика товариства “Бекон”. У 1927 році розпочали будівництво важкого м’ясохолодильника, а наступного року було зведено маслозавод. Так у Полтаві створювалась поужна промислова база по переробці сільськогосподарської сировини.

28 травня 1925 року почала праювати в Полтаві тютюнова фабрика. У 1926-1927 роках база місцевої промисловості зміцнилася: розширено діючі підприємства, розпочато реорганізацію залізничих майстерень у паразоворемонтний завод; розгорнулася реконструкція ремонтно- механічного заводу “Метал” , який обслуговував промисловість і сільське господарство Полтавського округу: ремонтував сільськогосподарську техніку, виготовляв для текстильних фабрик устаткування, що раніше ввозилося з-за кордону.

Промислове піднесення супроводжувалося зростанням робітництва. Проте чимало працездатних людей не мали постійного місця роботи. Безробіття зростало за рахунок вихідців із села та демобілізованих із Червоної Армії.Серед багатьох невідкладних проблем, що їх мала розв’язати влада: злиденність, неписьменність широких верств населення, нестача кваліфікованих кадрів у галузях освіти, науки і т. п. – однією з найболючіших була масова дитяча безпритульність. Це лихо зросло до маштабів соціальної трагедії, бо живилось руйнівними наслідками світової і громадянської воєн, економічним занепадом, голодом 1921-1922 років.29 червня 1920 року РЗД ( Рада захисту дітей ), очолював голова РНК УРСР Х. Г. Раковський, відродилася. Місцевий орган РЗД при Полтавському губвиконкомі було створено 15 липня 1920 року. Значною була роль Ради в порятунку голодуючих дітей, що прибули на Полтавщину в 1921-1922 роках. Незабаром відбулася реорганізація органів захисту дитинства, і на зміну РЗД 1922 року прийшла Центральна комісія допомоги дітям (ЦКДД) при ВУЦВК на чолі з Г. І. Петровським. У Полтаві міська комісія в 1923 році частково фінансувала роботу двох дитбудинків, санаторію, дитячої лікарні та будинку малюка.

Планову роботу по ліквідації бездоглядності, злиденності та захворюваності дітей проводили наркомати освіти і охорони здоров’я. Значну роль у боротьбі з дитячою злочинністю відіграли комісії у справах неповнолітніх, заснована ще у 1920 році. Наприкінці 20-х років були створені належні передумови для успішного розв’язання проблеми масової безпритульності. Та примусова колективізація, голодомор, репресії викликали нову хвилю безпритульності.

Складною проблемою культурного життя України була ліквідація неписьменності. Учительських кадрів не вистачало, хоча в Полтаві з 1921 року діяв Інститут народної освіти (ІНО). Студентів вузу залучали до ліквідації неписьменності. На Полтавщині товариство допомоги ліквідації неписьменності організоване 15 груденя 1923 року. Його очолив О.К. Сербиченко.

Перші заходи украінізації мали на меті розширити сферу вживання українськоі мови на Полтавщині. Цей процес відбувався під контолем компартійних і державних інституцій. На Полтавщіні, де українці становили близько 96 відсотків населення, українізація, здавалося б, мала проходити успішно. Та фактори гальмування українізації, властиві республіці в цілому, діяли, зрозумило, і на Полтавщіні.Українізація виявилася матеріально і фінансово необгрунтованою. Все ж, незважаючи на справді неймовірні труднощі, втілення в життя ідеї українізації дало певні результати.

У другій половині 20-х років переслідування ”націонал-ухильників” та “буржуазних націоналістів” набрали запеклого характеру.Формально влада зосереджувалася в руках Рад. Визначальний вплив на характер роботи Рад мали більшовики, вони становили три четверті депутатів Полтавської міської Ради. Вибори до Рад не були загальними.У 1926-1927 році у Полтаві права голосу було позбавлено 9,8% потенційних виборців.

У 20-і роки в республіці, а отже, й на Полтавщіні, ліквідовувалвсь неписьменьсть, зростала кількість шкіл і учнів, удосконалювалась система вищої та середньої освіти,підвищувався загальний освітній рівень населення. У Полтаві в 20-х роках працювало багато учених. Центрами духовного збагачення були бібліотеки міста. На 1925 рік у Полтаві діяло 13 книгозбірень усіх типів. Маленьких читачів обслуговувала дитяча бібліотека міста.На цей час у місті було засновано музично-драматичний театр ім. Гоголя. В1926 р. відбувся перший концерт капели бандуристів, створеною групою співаків-аматорів наприкінці 1924 р. Особливою подією в житті міста стало відкритя 10 червня 1927 р. радіотрансляційної станції, в системі якої запрацювало 809 радіоточок.

Отже , у другій половині 20-х років Полтава була не лише адміністративним, господарським, а й культурно-освітнім центром: мала розгалужену систему навчальних закладів, бібліотеки, музеї, театри, а головне хороші кадри у сферах науки і культури.

Період Радянської модернізації країни.