Історія косметики
Так, Єгипет просто потрясає своєю величчю і красою! Дуже радісно бачити, що зараз усе це поступово відроджується. Після скількох років сірості, безбарвності й однаковості ми знову одержали можливість виділятися своєю красою і неповторністю!
З Єгипту мистецтво макіяжу поширювалося по усьому світі.
Поняття про красу мінялися разом з дорослішанням людства. У Древній Греції жінки завивали волосся, вкладаючи його у пірамідальні пучки. Чубчик приспускали, намагаючись прикрити чоло, зробити його зорово меншим. Вважалося, що це красиво... До речі, косметика в Древній Греції, а потім і в Римі була неодмінним атрибутом повсякденного життя. У Греції царював культ красивого мускулистого тіла. Спортом займалися усі вільні громадяни, оскільки здоров'я вважалося необхідною умовою краси. Грекині користалися білилами і рум’янами для обличчя, пудрою для плечей, рук, обличчя, порошками для вій, ароматичними настойками – парфумами. Парфуми й ароматичні олії зберігали в керамічних флаконах. Скляних дзеркал у Древній Греції, зрозуміла справа, бути не могло, замість них використовувалися поліровані бронзові пластини, що вважалися предметами надзвичайної розкоші.
Час від часу сучасні археологи знаходять невеликі посудини, що зберегли сліди розпису. Є всі підстави думати, що вони призначалися саме для косметичних засобів. А древні фрески зображують красунь минулого за туалетом...
Але не одна Греція вміла цінувати жіночу красу. Косметика і грим використовувалися у Вавилоні, Ассирії, Римі, Іудеї. Археологами знайдені інструменти для готування косметичних мазей і рідин – для розтирання, настойки, збереження.
Особливу увагу косметиці приділяли римляне (великі знавці людських задоволень). На косметичні товари імперія витрачала дивовижні засоби. Великим попитом користалися єгипетські порошки і мазі. Були часи, коли захоплення римлян зайшло занадто далеко, і Сенат був змушений прийняти спеціальний закон, що обмежує ввіз косметики ззовні. За свідченням Плінія Старшого усього за рік Індія, Китай і країни Аравії спустошували римську скарбницю за рахунок продажу косметичних засобів на сто мільйонів сестерцій.
Гідна поважного згадування римська лазня – терма. У термах служили раби – космети. У їхній обов'язок входило натирання тіл відвідувачів ароматичними оліями, масаж, лікувальні ванни. Зачісками займалися теж раби – тонсоресі.
Парфуми, спиртові настойки ароматичних трав і квітів, використовували всі древні народи. Причому, зовсім не для нанесення на тіло. Парфуми додавали у вина (нічого дивного - натуральний продукт, ніякої хімії, не те, що сьогодні), ароматизовували ними повітря в термах, збризкували парфумами циркові арени і сцени театрів. Древній світ пахнув...
Прототипом сучасної косметички – маленької сумочки з ароматними дамськими хитростями – був футляр-несесер з фарбами й інструментами для догляду за обличчям. Ці футляри вважалися ознакою багатства (статусна, річ). Але косметичні засоби вільно продавалися в численних парфумерних магазинчиках Вічного Міста. Для шкіри обличчя і тіла – пальмова олія, для рук – м'ятна олія, для волосся – майоранова мазь. Як пудру вживалася суміш крейди зі свинцевими білилами. Рум’янами служили винні дріжджі й охра. Вії і брови підводилися грифелями і сажею.
До речі, древні жінки парфумами називали зовсім не ароматичні рідини, а – мазі. У цьому був сенс – мазь довше тримається на тілі і зв'язує запах. Відомо, що улюбленими парфумами Цезаря (у Древньому Римі косметикою користалися в однаковій мірі жінки і чоловіка) була мазь "Теліум" - суміш маслинової олії з цедрою апельсина. Імператор Нерон, що уболівав по покійній дружині, буквально втопив похоронну процесію в сильних ароматах. Овідій, Горацій, Лукіан залишили літературні свідчення повального захоплення римлян косметикою – сатиричні, розуміється...
Раннє середньовіччя в числі іншого знищило і косметологічну науку древніх. Тільки Ібн-Сіна залишив людству праця "Канон лікарської науки", у якому приведені біля напівтисячі рецептів косметичних складів, що володіють лікувальним ефектом.
Інтерес до косметичних засобів відродився з хрестовими походами. З арабських країн у Європу хрестоносці завезли воду з пелюстків троянди. Ймовірно, аромат рожевої води і подвиг анатома Мондвіла на створення одного з перших середньовічних праць, присвячених косметиці (1306 рік). У цій книзі Генріх Мондвіл приписував ароматичним речовинам чарівну силу... Не так вже і помилявся середньовічний мудрець.Новий розквіт "мистецтва прикраси" припав на епоху Відродження. Ще один учений далекого минулого, чернець Фіренцуола, склав трактат про жіночу красу, у якому вперше задокументував канон у цій області. По Фіренцуоле чоло жінки повинне бути в ширину не більше, ніж його подвійна висота. Шкіра обличчя повинна бути світлою і гладкою, скроні не занадто вузькими. Брови - темні і густі, білки очей синюватими, повіки з ледь помітними жилками, вії світлими. Щоб не стомлюватися перерахуванням всіх умов (губи не занадто тонкі, рівно лежать одна над іншою, зуби кольору слоновой кістки, не занадто гострі і так далі), краще глянути на картини да Вінчі, Рафаеля і Тиціана – красуні великих живописців у точності відповідають установкам ченця.