УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Косам – стрічечки,

Дівці – женишки.

Підростала доня. Підростали коси. Мила мама донеччині коси: світлі – ро-машкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; темні – шавлією і м’ятою, щоб пахли загадково і звабно; любистком – щоб хлопців чарувати.

Виростали дівчата. Кожна дівчина наречена повинна мати придане, яке вона готувала разом з матір’ю. Батько допомагав грошима. Придане: скриня та худоба. В скриню входили такі речі, як одяг, скатерті, рушники, постіль. По приданому судили, чи роботяща молода, чи багата. Посли жениха – ста-рости, з ним чи без нього, укладали попередньо угоду про шлюб з батьками нареченої. Старости були спритні, моторні і поважні люди.

СЦЕНА СВАТАННЯ

Стукають в двері старости тричі.

Мати: Ой лишенько! Оце вже старости! Сідай, старий! Ми з тобою, як голуб з голубкою! Уляно, Уляно! Йди піч колупай: старости вже прийшли. По-чинай, старий!

Батько: Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи, а ко-ли так собі, то вибачайте.

Старости з хлібиною: Дозвольте поклониться, честь віддать і добрим сло-вом прислужиться. Послухайте нас, а після буде від вас приказ. Коли наше слово не в прийом, так ми й проч пойдьом. А що ми без худої науки, так вот вам хліб святой у руки (подає хліб, батько приймає).

Батько: Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо.

Староста: Де ми не ходили, де ми не бували, і оце аж до вас завітали! Багато доріг ми пройшли, і до вашого дому дійшли. Кажуть у вас є толі птиця, чи гарна куниця, чи красна дівиця?

Ось ми й розсуждаєм: красная дівиця у вас, а князь наш, тут її і получить желаєм. На етой мовє будьте усі здорові. Нашому слову конець, а ви дайте дєлу вінець.

Батько: Хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куницю, чи красну дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи не так, жінко?

Мати: Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова: як скажеш, так і буде.

Батько: Дочко, а годі піч колупати, іди старостів зустрічати.

Молода пов’язує рушниками старостів, а молодого хусткою красивою, во-ни сідають за стіл.

Староста ( кланяється): Спасибі батюшці і матушці, що свого дитя рано будили і доброму дєлу учили. Спасибі молодой, що рано вставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала.

Ведучий: Після сватання відбувалися умовини (розглядини, домовини), ро-дичі нареченої приходили до жениха, знайомилися з його умовами, госпо-дарством, щоб бути спокійними за добробут майбутньої сім’ї.

Ведуча: Потім були заручини в супроводі пісень в урочистій обстановці, в присутності всіх родичів нареченої і жениха. Заручини ніби скріплювали до-говір про весілля, домовлялися тут про матеріальні витрати. Готувалося гіль-це – гілка, прикрашена стрічками, квітами. (Підходить до гільця) У короваї така гілка ставилася на столі і стояла на протязі всього весілля.