Художня кар'єра Шевченка
аристократич¬ної верхівки.Здавалося, прийшло все, про що міг мріяти митець: успіх, визнання, слава. Але це не тішить і не задовольняє Шевченка. Він сповнений творчих поривань і пошуків. Стіни Академії з її заздалегідь затверд¬женими темами художніх творів стають тісними для Шевченка. Він намагається відтворити життя народу, його побут, історію, його прагнення й сподівання.
Під час першої подорожі на Україну виконує тонкі та гармонійні за живописом портрети Платона і Ганни Закревських, Маєвської та олівцеві - Вік¬тора Закревського, Лукомського, автопортрет тощо. Ці твори являють собою новий крок у галузі реалістичного портретного живопису. В них Шевченко підходить до вирішення проблеми світла і тіні, цікаво моде¬люючи з їхньою допомогою обличчя портретованих. Автопортрет 1843 року, подарований Варварі Рєпніній, вражає експре¬сією, глибиною психологічної характеристики і технічною доскона¬лістю малюнка. Далекою від академічних канонів, реалістичною за виконанням і демократичною за змістом є картина „Селянська родина" .Нове вирішення композиції і передачі простору за допомогою світла
й тіні виявлено також в картині „На пасіці". Постаті батька й дітей вирізняються на тлі залитої яскравим сонцем лісової галявини. Чудо¬во передана атмосфера гарячого літнього дня, коли люди в затінку шукають порятунку від спеки.У робочих альбомах Шевченка є багато етюдів, ескізів та начерків не здійснених або не розшуканих досі творів на теми з життя селян. Тарас Шевченко малював кріпаків і за роботою, і під час відпочинку. Він милувався барвистими краєвидами України, і одночасно його вражало тяжке лихо, яке супроводжувало кріпака-селянина все життя.
Любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії під назвою „Живописна Україна". Про цю ідею сам Шевченко доповідав Товариству заохочення художників: „В пределах моей родиньї Южной России уцелели до сего времени многие следьі вековьіх потрясений, испьітанньїх некогда зтим краєм в беспрерьівной борьбе за веру й независимость с ино-племенньїми хищньїми соседями. Там в памяти народной живьі бесчисленньїе позтические предания стариньї, свидетельствующие о доблестньїх подвигах предков; там разнообразньїе красоти природьі или особенность местньїх нравов й обьічаев, издревле перешедших к потомкам, на каждом почти шагу останавливают внимание. Желая более сделать известньїми достопримечательности родиньї моей, богатой воспоминаниями историческими, й резко отличающимися от других народним бьітом настоящего времени, я предпринял издание, названное мною „Живописная Украйна", которое разделяю на три следующие части. 1. Видьі, примечательньїе по красоте или историческим воспоминаниям. 2. Народний бьіт настоящего времени. 3. Исторические собития. Издание будет виходить отдельньїми ви¬пусками в количестве 12-ти зстампов ежегодно".1
---------------------------
1Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у 6-ти т., К., 1964, т. 6, стор. 284-285.
"Живописна Україна" стала визначною подією в культурному житті. Поряд з мальовничими краєвидами України, з історичними сценами до альбома уві-йшли композиції, які картають продажний царський суд і тяжку солдатчину, прославляють народну мудрість і правдивість. У травні 1844 року художник повідомляє професорові Московського університету, слов'янознавцеві, історику і фольклористові Йосипу Бодянському, що три естампи вже готові. Це були офорти „У Києві", „Судня рада", „Дари в Чигрині 1649 року". В листопаді Шевченко закінчив ще три офорти: „Казка", „Старости", „Видубецький мо-настир у Києві".Досконале володіння технікою офорта, майстерна передача переходів світла й тіні, оригінальні композиції, колорит притаманні цим творам Шевченка. Оригінальність задуму, його демократичне спрямування робить „Живописну Україну" неповторним, самобутнім явищем в історії українського образотворчого мистецтва. В естампі „Казка" художник виступає з гострою критикою на адресу самодержавства, розглядаючи миколаївську солдатчину як тяжке лихо для народних мас. Шевченко організовує передплату на „Живописну Україну", оголошує її проспект в „Северной пчеле", звертається до Товариства заохо¬чення художників з проханням допомогти у виданні 600 естампів цієї серії. У березні 1845 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання некласного художника, а через кілька днів він виїхав на і Україну. 1845 року Шевченко був зарахований на посаду художника Київської Археографічної комісії при університеті. Доручення Комісії дало можливість Шевченкові здійснити своє бажання і об'їздити більшу частину України, де він; знову допитливо вивчає життя народу, плідно працює як художник.
Перебуваючи на Україні в 1845-1847 роках, він створив ряд портретів,і які переконливо свідчать про дальше творче зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів. Митець намагається уникнути парадності та ідеалізації. Особливо виділяється серія акварельних портретів членів родини Катериничів та олійні пор¬трети Пантелеймона Куліша, Йосипа Рудзинського, Горленко, Іллі Лизогуба, Кейкуатової та автопортрет 1845 року (олівець).