Предмет, структура та значення культури

-мову;

-науку;

-правову свідомість;

-людські здібності і навики;

-смаки, потреби людини.

В сферу культури входить все те, що обіймає етика.

Культура проявляється в трьох образах: істина, краса, добро. Термін “культура” налічує сьогодні багато тлумачень. Але загальним для них є те, що під культурою розуміють те, що створене людиною штучно.

Первісне розуміння цього слова – вплив людини на природу.

Європейське середньовіччя наближає термін “культурність до цивілізованості”.

З другої половини ХVІІІ ст. поняття культура входить до філософії.

На прикладі притчі, скажіть, у кого найвища культура.

Перехожий питає у 3 робітників що вони роблять.

1.Важу цеглу.

2.Заробляю гроші на хліб.

3. Собор мурую (символ великої справи).

Особистий сенс і сенс справи співпадають. Людина може бути цивілізованою (освіченою, умілою), але малокультурною, якщо вона бездуховна, тобто сенс її діяльності не зумовлений світовою та вітчизняною культурами. Вітчизняна та світова культури перебувають у відношеннях не жорсткого підпорядкування, а рівноправного взаємозбагачування.

Створюючи ключові цінності культура передає від покоління до покоління цю своєрідну естафету. Саме в цьому і полягає її роль.

Продуктами культури не обов’язково є речі. До цих продуктів належать і відношення (у сім’ї, у колективі, у суспільстві в цілому) і людські дії: кожним своїм кроком людина створює чи руйнує культуру. Наприклад: керівник зробить зауваження підлеглому

(повірить в свої сили – покращить показники чи відчує приниження).

Формування та розвиток культури – складний суперечливий процес, зумовлений певними закономірностями. Культура значною мірою віддзеркалює стан суспільного виробництва, соціальну структуру країни.

2. Культуру прийнято ділити на матеріальну і духовну. При цьому теоретики, як правило, висловили кілька загальних фраз з приводу матеріальної культури, надалі всю увагу зосереджують на аналізі духовної. До певної міри це виправдане, бо галузь духовної культури значно багатша, різноманітніша і справді є основою існування культури. І тому не випадково, що терміни “духовна культура” і “культура” вживаються як тотожні.Цікаво, однак те, що поділ культури на матеріальну і духовну, ні розуміння самої суті матеріальної і духовної культури не є усталеними.