Відроджена культура на Волині: проблеми і здобутки перших повоєнних літ

Великого розвитку при сільських клубах досягла художня самодіяльність. За 1947-1960 рр. у Волинській області кількість гуртків художньої самодіяльності в сільських клубах збільшилася майже у два рази, а учасників – у три рази. У 1960р. нараховувалося 806 хорових (19,4 тис. учасників), 278 музичних (2,7 тис.), 867 драматичних (12,3 тис.), 513 танцювальних (4,6 тис.), 80 образотворчих (0,9 тис.) учасників гуртків [7, 105].

Помітних успіхів у повоєнні роки досягло музичне мистецтво. У 1956 р. композитори Волині об’єдналися в організацію самодіяльних композиторів. Багато й плідно працюють вони, збираючи та обробляючи місцевий пісенний фольклор, створюючи чимало вокальних та інструментальних творів.

Вагомий внесок у мистецьке життя Волині робить обласна філармонія. Один з її провідних колективів – Волинський народний хор, створений у 1945 р. за участю заслуженого артиста УРСР О.О.Самохваленка.

Активна роль Волині відчувається і в плані міжнародного культурного обміну, адже знайомство з духовними цінностями іншого народу – кращий шлях до зближення народів, до взаєморозуміння. Показовою у цьому відношенні є Волинська область, яка, починаючи з 50-х років, постійно здійснює широкі культурні контакти по лінії творчого обміну професійними й аматорськими художніми колективами, делегаціями культурно-освітніх працівників, письменників, художників, самодіяльних композиторів тощо. Ще в 1956 р. до Польщі виїздив державний Волинський український народний хор. У той же час у ПНР з успіхом проходили гастролі Волинського обласного музично-драматич¬ного театру імені Т.Г.Шевченка, який і до сьогодні підтримує тісні творчі контакти з колективом Люблінського (ПНР) музично-драматичного театру імені Ю.Остерви.

Із року в рік розширюється географія культурного обміну самодіяльних художніх колективів. Далеко за межами республіки відомий народний самодіяльний заслужений ансамбль пісні і танцю “Колос” із села Торчин Луцького району (художній керівник А.Д.Шапов), який існує з 1951 р. У багатьох братніх республіках, у країнах Європи, Азії та Африки виступав цей колектив.

Неповторна природа Волині, краса рідного краю знайшли відображення у художньому мистецтві. З 1952 р. у Луцьку проходять традиційні художні виставки.

Багатством експозицій відзначається обласний історико-краєзнавчий музей, заснований у 1940 р. на базі невеликих археологічних та етнографічних колекцій. Під час окупації Луцька фонди музею були майже повністю знищені, проте з допомогою громадськості проведено роботу по збору та відновленню експозицій.

Значну культурно-освітню і виховну роботу проводить літературно-меморіальний музей Лесі Українки у селі Колодяжне Ковельського району, де тривалий час проживала поетеса. У 1949 р. в урочистій обстановці було відкрито музей-садибу Лесі Українки.

І нині ми користуємося надбаннями культури, яка відродилася, піднялась з руїн фашизму і тоталітаризму. Волиняни не скорилися, а зуміли зберегти і примножити культурну спадщину рідного краю.

Джерела та література

1.Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1947-

2.1948 рр.) // Волинь. – 2000. – 5 лютого. – С. 3.

3.Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1949-

4.1950 рр.) // Волинь. – 2000. – 22 лютого. – С. 5.

5.Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1945-

6.1946 рр.) // Волинь. – 2000. – 18 січня. – С. 3.