Мистецтво макіяжу в Україні

Жіночий верхній одяг — сіряки та кожушки — не відрізнявся від чолові¬чого. Оригінальним убранням була гуня з ворсистого сірого чи білого сукна з імітацією рукавів.

Комплекс жіночого вбрання допов¬нювався в'язаними нарукавниками — нараквицями. їх носили поверх рукавів сорочок або під ними. Крім в'язаних нарукавників, узимку вживалися шкіря¬ні. Обов'язковим атрибутом були й тор¬бинки — тайстри.

Дівчата заплітали волосся у дві коси (плетіна) або у дрібні косички (дрібуш¬ки). На голову вдягали луб'яні обручі з нашитими монетами, вінки й жмутки штучних квітів (косиці).

Широко побутували різноманітні прикраси, навіть чоловіки носили в одно¬му вусі сережку -ковтку. Пальці прикра¬шали перснями (рукавинами), обруч¬ками.Чоловічий костюм закарпатців скла¬дали довгі поликові сорочки, вузькі по¬лотняні або суконні штани без з'єдную¬чої холоші вставки, а також широкі штани типу словацьких та угорських. Верхнім одягом, як знаємо, слугували піджакоподібний сіряк та короткий ко¬жушок. Оригінальним видом убрання був довгий прямоспинний безрукавний ко¬жух — губа.

Південь. Костюм населення південної частини України — наслідок взаємодії культур українського, російського, мол¬давського та інших народів, що заселяли край. Крім того, на ньому відчутніше позначився вплив міста. Поряд із тради¬ційним убранням чоловіки тут досить рано почали носити верхні сорочки, косо¬воротки, пальта, піджаки, картузи, чере¬вики; жінки — фабричні спідниці, коф¬точки, блузки, шалі, капелюшки. Дівчата зачісували волосся найчастіше по-мі¬ському.

Виходячи з локальних особливостей традиційного вбрання у цьому регіоні можна виділити декілька зон, основні з яких ми й розглянемо. По-перше, це Донбас із суміжними територіями Запо¬ріжжя та Приазов'я (загально назвемо цю зону Донеччиною); по-друге, це міс¬цевості обабіч середньої та нижньої те¬чії Дніпра (нинішні Дніпропетровщина й частково Кіровоградщина) — типовий український Степ; і, по-третє, це така своєрідна зона, як Крим.

Традиційні жіночі сорочки Донеччи¬ни — з прямими вставками, пришитими по основі (з лиштовочками), з підтич¬кою або додільні. Низи рукавів збирали¬ся на нитку, іноді пришивали оборки — чохли. Вишивка сорочок — біла або чер¬воно-чорна; вишивалися рукави, вставки, іноді поділ та комір. Наприкінці XIX ст. поширюються сорочки до гестки, до та¬лійки (на кокетці) — переважно з фаб¬ричного полотна.

Поясним одягом слугували обгортка та дерга чорного кольору з вузькою кольоровою смужкою. Плахти носили лише в деяких селах. Пізніше на зміну цим видам убрання приходять вовняні (кашемірові) або з кубового ситцю рясні спідниці (кількість пілок сягала дев'я¬ти), а також спідниці з оборкою, при¬шитою до подолу. Фартухи, які назива¬лися тут попередницями чи запонами, були двох видів: із грудинкою та на паску; перший здебільшого правив за ро¬бочий одяг, другий був святковим. Фар¬тухи з грудинкою шили з темної деше¬вої фабричної тканини, іноді зі скром¬ною обшивкою іасьмою. Фартухи на пас¬ку робили з білого полотна й обов'яз¬ково прикрашали вишивкою, мережкою або мереживом.

Нагрудним жіночим одягом були ко¬роткі безрукавки з фабричної тканини, прямого крою або в талію; корсетки до вусів із невідрізною спинкою; карасики, аналогічні за кроєм корсеткам, але знач¬но коротші, і їхні поли не заходили одна за одну.

На початку XX ст. з'являються ко¬роткі кофти-бебешки, подібні до харків¬ських матросок чи полтавських підрманців. Бебешки шили з фабричних тка¬нин із кокеткою. На грудях та спинці

біля кокетки робили численні збори. За¬стібка розміщувалася по лінії плечового шва уздовж пройми рукава. Носили й легкі бавовняні кофти, а подекуди — так звану парочку: кофту й спідницю з однієї тканини.

Утепленим нагрудним одягом були сачки в талію, прямоспинні баски, ко¬закини на ваті — прямоспинні або до ву¬сів. Із початку XX ст. поширюються короткі москвички на ваті, пошиті в талію.

Верхнє жіноче вбрання — білі, а піз¬ніше сірі свити з саморобного сукна до вусів. Коротка свита звалася куциною. Носили також юпки в талію з фабричної тканини, на ваті, з розширеним клинами подолом. На початку XX ст. набули по¬ширення довгі широкополі холодайки на ваті та аналогічні за кроєм прикорочені ватянки. Взимку одягали кожухи з фандами, або до вусів. Згодом почали носити короткі полушубки прямого крою. Функ¬цію плаща виконував бурнус — довгий широкополий одяг із грубої фабричної тканини.