Майстерність перукарів межиріччя
Майже одночасно із Стародавнім Єгиптом у родючій долині річок Тигру та Євфрату утворилися перші міста-держави. В цій місцевості, яку називають Месопотамією — Межиріччям, жив народ з високою культурою. Він будував храми, засівав лани, вмів писати, оволодівав математикою, астрономією, рахував час, будував колісниці, кораблі, кував вироби з міді, видавав закони, складав вір¬ші, писав музику, створював шедеври ювелірного мистецтва, скуль¬птури та володів найскладнішими технологіями виконання зачісок. Це був народ Шумеру з найстарішим містом Межиріччя — Еріду. Близько 2100 р. до н. е. виникло царство міста Ур. Очолював дер¬жаву цар-жрець. У XVIII ст. до н. е. влада перейшла до царів Вавилону, потім почалося панування могутньої деспотичної Асирії, яка у свою чергу наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е.
підпала під владу Вавилону. Час не доніс до нас усього багатства цих культур. Лише з кам'яних кольорових барельєфів, що прикрашали стіни палаців, па¬радних воріт, ступінчастих пірамід-зікуратів, ми можемо уявити зовнішність жителів цих стародавніх країн.
Населення Межиріччя нази¬вало себе «саггіг» — чорноволосі (чорнокосі). Тисячу років тому пишне, блискуче, м'яке і гарно укладене волосся становило особливо важливий, навіть го¬ловний елемент зовнішнього вигляду не тільки жінок, а й чоловіків — жителів одного з міст Ме¬жиріччя — Вавилону (рис. 1.19).
Історія Вавилону нараховує близько 1500 років (початок II тис. до н. е. — 539 р. до н. е.). Історія Ассирії дещо коротша (XIV ст. до н. е. — 605 р. до н. е.). Вони були сусідами й часто воювали між собою.
На скульптурних рельєфах можна побачити дужих, кремезних воїнів з довгою квадратною або прямокутною бородою і волоссям майже до плечей (рис. 1.20 а, б). Колір та густота волосся були критеріями краси. І хоча основним вважався чорний колір, відомі випадки, коли ще у IV тис. до н. е. шумери намагалися змінити ко¬лір свого волосся, використовуючи для цього вохру. Пізніше для фарбування волосся застосовували хну і басму.
Жіночі та чоловічі зачіски Межиріччя були подібні. Найчас¬тіше їх робили на подовженому волоссі. Вони складалися з дріб¬них, однакового розміру локонів, які розміщували горизонтально в кілька рядів, потім їх змінювали від обличчя, укладаючи волос¬ся дуже чіткими жорсткими хвилями («холодна хвиля»). Хвилям приділяли особливу увагу, їх виконували за допомогою пальців рук або спеціальних металевих стержнів, попередньо нагрітих на вогні.
У складних зачісках поєднувалися різноманітні елементи. Іно¬ді в одній моделі можна було побачити хвилі різних розмірів, ло¬кони, завитки, буклі, джгути, кіски. Більшість чоловічих зачісок складалися з кількох шарів різноманітних деталей; вуха залиша¬лися відкритими (рис. 1.21).
Особливе значення мала борода. В усі часи у народів Перед¬ньої Азії борода вважалася ознакою сили бороди царів були вишуканими, вирізнялися великими розмірами (рис. 1.22). Вони символізували могутність.
Укладали бороди джгутоподібно або робили кіски, локони, розміщуючи їх вертикально або горизонтально. Вуса спускали до кутиків рота, їх завивали на кінцях і запускали в бороду. Багаті чоловіки вплітали у зачіски та бороди золоті нитки.
Для оформлення зачісок і борід потрібна була велика кількість волосся, тому часто використовували готові постижерні вироби, які майстерно кріпили до волосся або бороди.
У вавилонян зустрічалася невелика «каймова» (халдейська) борода. Вона обрамлювала обличчя тонкою смугою волосся від скроні до скроні через підборіддя.
Серед чоловічих головних уборів популярними були фески і тіари. Царські тіари вишукано й багато прикрашались.
Зачіски простого люду були не такими складними. Волосся зав'язували на потилиці у великі пучки, використовували обручі, обідки, пов'язки. Жіночі зачіски були схожі на чоловічі, складали¬ся з тих самих елементів (рис. 1.23, а, б). Свої зачіски жінки під¬тримували обручами, обідками, стрічками, шнурками, діадемами.