Перукарське мистецтво доби Відродження
В історії суспільного життя, культури і мистецтва після серед¬ньовіччя надзвичайно прогресивним етапом стала доба Відроджен¬ня (Ренесанс). Це була епоха географічних відкриттів, інтенсивно¬го розвитку міст, що формувалися за принципом самоврядування. Це був період формування націй, ламання старих феодальних від¬носин, період формування нового світогляду, нової гуманістичної культури.
Усупереч релігійному диктату культура доби Відродження, звертаючись до античних джерел, стверджувала земне життя, уславлювала людину як особистість. У ній зародилося поняття «гуманізм». Стверджуючи свої права, на перший план вийшла людина. Викликали захоплення її всебічний розвиток, духовна та фізична краса.
Ренесанс у перукарській справі. В перукарському мистецтві домінували витонченість і вишуканість: чубчики, завивка від хви¬лястої до дрібної крутої. Стрижки різних видів поєднувалися з крутою завивкою на папільйотки. Великого значення надавали догляду за бородою та вусами, головною умовою краси яких був рівномірний колір. Так, з появою першої сивини бороду повніс¬тю фарбували в світлий колір, іноді з блакитним відтінком. Жіночі зачіски були більш декоративними, вигадливими та ін¬дивідуальними — у них відображалися смак і фантазія перука¬рів. Використовували штучні коси, для них італійські майстри придумали спеціальний футляр з білого шовку, обмотаний білою стрічкою навхрест.
Італія раніше за інші держави й найповніше пережила добу Відродження. Мілан, Венеція, Палермо, Генуя та інші великі міс¬та цієї країни стали центрами ремесел, банківської справи, вироб¬ництва, мистецтва, моди. Центром ранньої моди Ренесансу вважається Флоренція, яка мала великий вплив на поширення смаків у всій Італії.
Ідеал італійської красуні — високі жінки з пишними форма¬ми, тонкою талією, довгою шиєю, витонченими рисами обличчя, високим чолом, золотавим довгим волоссям. Чоловіки — міцні, широкоплечі, мужні, з досить довгим волоссям.
Глибоке декольте в жіночих сукнях гарно поєднувалося з дов¬гим розкішним волоссям. У моді було відкрите високе чоло, то¬му волосся над чолом підголювали над краєм його росту. Жінки намагалися надати волоссю приємного золотавого відтінку — від медово-пшеничного до золотаво-каштанового. Захоплення світлим волоссям призвело до того, що у Венеції на дахах домівок почали споруджувати легкі бу¬дочки з дощок і без даху.
В них годинами сиділи жінки, закриті від сторонніх очей, які підстав¬ляли під сонячні промені во¬лосся, змочене різноманітними розчинами. Після цього волос¬ся набувало яскравого золота¬вого з рудим відтінком кольо¬ру. Пізніше цей колір отримав назву «тиціан». Для більш рів¬номірного знебарвлення волос¬ся розкладали на широких кри¬сах капелюхів без денця. Склад суміші для освітлення волосся перукарі тримали в секреті. Для надання мідного відтінку використовували настої луш¬пиння цибулі. Зачіски італій¬ських красунь чудово відтворив на своїх полотнах Сандро Ботічеллі (рис. 2.14).
На картинах ми бачимо гарне волосся, укладене в зачіски з кіс із складним плетінням у поєднанні зі джгутами, вільними пас¬мами, прикрашеними перлами, стрічками. На одній із таких зачі¬сок є прямий проділ, уздовж якого укладено ряд перлів, що закін¬чувався на маківці фероньєркою (брошкою з каміння) у вигляді квітки; з-під неї стирчав пучок пір'я. З обох боків від проділу на гладко зачесаному волоссі укладені по три тонкі кіски. Кінці во¬лосся зав'язані у вузли. Волосся спадає м'якими хвилястими ліні¬ями. На потилиці у вигляді обідка укладено косу, також прикра¬шену перлами й стрічкою. Закінчується коса складним вузлом, з якого, наче полум'я, виривається хвилясте пасмо. Навколо ко¬си — гладеньке пасмо, перехвачене в кількох місцях стрічкою. До¬повнює зачіску довге пасмо, перев'язане стрічкою на рівні шиї. Два насма, заплетені в кіски, обвиті на шиї, як намисто, і закін¬чуються на грудях китицею з волосся.
У 1485 році С. Ботічеллі створив портрет Симони Веспуччі, на якому ми бачимо дуже складну зачіску. Чоло відкрите, пря¬мий проділ прикрашено перлами. З обох боків від проділу спу¬щено пасма, завиті у вигляді дрібних хвиль. Широке пасмо волосся збоку м'якою лінією входить у середину коси, розміщеної на потилиці у вигляді обідка. Закінчується пасмо завитками, які вільно спадають. У середині коси у вигляді пучка укладені пас¬ма, перехоплені стрічкою. Уздовж спини спущене довге пасмо во¬лосся, перев'язане хрестом. З одного боку звисає тонка кіска, прикрашена перлами, що закінчується маленьким пасмом, яке на¬гадує китицю. Під підборіддям, навколо шиї, на манер середньо¬вічного «барбета», укладене плоске пасмо волосся (рис. 2.15 я).
Подібне рішення, що нагадує «барбет», можна побачити на портретах роботи Леонардо да Вінчі. У Чечілії Галлєрані, яка тримає на руках горностая, гладеньке пасмо волосся вишукано обмотує тендітну шию. Традиційний прямий проділ симетрично поділяє зачіску на дві частини. Прозору вуаль, накинуту на во¬лосся, підтримує шнурок (рис. 2.15 б).Для складних зачісок потрібна була велика кількість волосся, тому часто користувалися додатковими деталями у вигляді гото¬вих пучків, шиньйонів, кіс, джгутів та ін. (рис. 2.16).