Українські національні зачіски - невичерпне джерело для сучасного моделювання

Як зберегти і передати нащадкам найкращі надбання націо¬нальної культури, які протягом століть були створені українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра не висихало джерело народної творчості? Прикро, але у нашому побуті все менше національних традицій, люди не відчувають свого коріння і часто орієнтовані на уніфіковану та стандартизовану масову мо¬ду, культуру. В сучасній моді зачісок не часто можна побачити відбиток національних мотивів. У наш час українські перукарі по¬винні мати уявлення про національні зачіски, їхнє розмаїття. В попередніх навчальних програмах з вивчення історичних зачі¬сок більше уваги приділялося давньоруській традиції прибирання голів, а вона мала один-єдиний елемент — косу.

Тепер погляди на національну спадщину радикально змі¬нилися і є можливість відтворити найкращі народні традиції. Су¬часний майстер зачіски, працюючи в Україні, повинен відтворю¬вати в своїх моделях національні риси. Джерелом нових розробок можуть бути не тільки національні зачіски, а й одяг, прикраси, го¬ловні убори. Об'єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з'являється можливість створити новий образ української моди.

Із сивої давнини, із ледь примерклих з часом фресок, із легенд, казок, пісень і наукових досліджень приходять до нас образи та настрої далекого минулого. Український народний одяг, головні убори, зачіски, взуття формувалися під впливом кліма¬тично-географічних, соціально-економічних обставин, складнос¬тей політичного й культурного розвитку. Поступово утворилися композиційно-структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава кольорова гама.

Стійкішим щодо збереження і розвитку давніх пластів мис¬тецтва народного моделювання виявився селянський образ. На основі збережених пам'яток ХVІІІ-ХІХ ст. можна стверджувати, що «український кантрі» мав чітко вироблені композиційно-колористичні закономірності й структуру, принципи формотворен¬ня. Цей ансамблевий вид мистецтва відбиває образне мислення народу, високі критерії його моралі та працелюбності. Створюючи справжні шедеври мистецтва, народні майстри надзвичайно тонко відчували лінії, силует, форми, пропорції, ритм, колір і гар¬монію окремих частин витвору. Впродовж століть вироблялися традиції народного моделювання.

Суспільно-економічний і культурний розвиток давньоруських земель і політичні умови визначили процес відособлення окре¬мих частин давньоруської народності й виникнення передумов для зародження на її основі українського, російського та біло¬руського народів. Близькість цих народів і мовою, й місцем про¬живання, і характером та історією викликала спільність багатьох видів одягу і зачісок.

Українське дворянство, що наслідувало іноземні зразки, носило одяг, оздоблення та зачіски, в яких самобутні українські елементи поєднувалися з польсько-литовськими та угорськими.

Українські прикраси, що доповнювали одяг і зачіски, були ко¬лоритні, неповторні, зберігаючи в собі фольклорне тепло народу. Використовуючи національні зразки у сучасних рішеннях, можна не тільки відтворити українську культурну спадщину, а й пока¬зати її красу та індивідуальність. На основі фольклорної моди можна створити сучасні силуети весільних, святкових, фантазій¬них, вечірніх і повсякденних зачісок.

Важливим етапом розвитку народних традицій є творча спів¬праця художників-модельєрів, конструкторів, технологів і вико¬навців. Необхідно, щоб до цієї родини творців приєдналися й модельєри-перукарі. Ось тоді створені моделі будуть дійсно єдиним ансамблем в образі нашого сучасника. Прикладом цього можуть бути розробки сучасних стильних зачісок. Так, якщо взяти за основу весільне вбрання молодої з Гуцульщини кінця XIX ст. (рис. 7.10), то можна розробити сучасну весільну зачіску за новими технологіями (рис. 7.11 а, б).

Жінки на Поліссі мистецьки пов'язували голову хусткою, прикра¬шаючи ЇЇ квітами (рис. 7.12). Скорис¬тавшись таким рішенням, можна створити цікаву вечірню зачіску (рис. 7.13).

Жінки Станіславської області на початку XX ст. захоплювались опліт-ками (рис. 7.14), що у наш час можна з великим успіхом запозичити для моделювання зачісок для нареченої (рис. 7.15).

Улюблениця українського народу Роксолана навіть за межами батьків¬щини залишалася людиною, якій і досі намагаються наслідувати. Свою любов до України ця жінка пронесла через усе своє життя. У портретному зображенні Роксолани, одягненої за східним стилем (рис. 7.16), простежується український настрій і колорит, який легко можна перетворити в сучасні мотиви (рис. 7.17 а, б).